Душі на втіху; в цім мерзеннім світі
Воно убивств жорстоких більше чинить,
Ніж ця нікчемна бовтанка твоя,
Яку ти так боїшся продавати.
Не ти, а я тобі продав отруту!
Купи собі харчів і відгодуйся!
Тебе ж, мій порятунку чарівний,
В склеп до Джульєтти я візьму з собою
І там лиш скористаюся тобою!
Виходять.
СЦЕНА 2
Верона. Келія брата Лореицо.
Входить брат Джованні.
Брат Джов. О францисканцю! Любий брате мій!
Входить брат Лоренцо.
Брат Лор. Це брат Джованні? Ти вже повернувся
Із Мантуї? Вітаю! Як Ромео?
Що він сказав? Чи він до мене пише?
Давай мерщій листа.
Брат Джов. З собою в путь
Хотів я взяти одного ченця
Із францисканців, тільки ж не застав;
Відвідував він тут у місті хворих.
Коли ж знайшов його, то нас обох
Не випустила варта з карантину,-
Замкнула двері і печать наклала,
Підозріваючи, що ми були
В такому домі, де чума лютує.
То я й не міг до Мантуї добитись.
Брат Лор. А хто ж одвіз мого листа Ромео?
Брат Джов. Листа послать не зміг я. Ось цей лист.
Я навіть посланця не зміг знайти
Для того, щоб тобі назад вернути,
Так налякала всіх зараза люта.
Брат Лср. Фатальний збіг! Я братством присягаюсь,
Той лист - то не дрібничка: зміст його
Аж надто був важливий, і затримка
Загрожує великою бідою.
Іди ж, мій брате, роздобудь мені
Залізний лом і принеси його
Скоріш до келії.
Брат Джов. Я зараз, брате.
(Виходить)
Брат Лор. Тепер я мушу сам іти у склей.
За три години має встать Джульєтта;
Вона мені ніколи не пробачить,
Що я не встиг Ромео сповістити.
Та знову в Мантую я напишу;
її ж у келії переховаю,
Аж доки сам Ромео не прибуде.
О бідний труп живий в притулку мертвих!
(Виходить)
СЦЕНА З
Кладовище. Склеп родини Капулетті.
Входять Паріс та його паж, який несе квіти і смолоскип.
Паріс Дай, хлопче, смолоскип і відійди.
Ні, погаси. Нехай мене не бачать.
Ляж там під тисами і, чуйним вухом
Припавши до землі, уважно слухай.
На кладовищі чутно кожний крок,
Земля-бо тут всередині порожня,
Покопана могилами й хистка,
Ледь ступить хто - відразу відгукнеться.
Як щось почуєш, свисни голосніше,
Я знатиму, що хтось іде до склепу.
Дай квіти. І роби, як я звелів.
Паж
(убік)
Як страшно тут самому серед мертвих!
Навколо домовини… Але зважусь.
(Відходить)
Паріс Я шлюбне ложе квітами укрию,
Солодка квітко! Постіль із граніту
Водою запашною я омию
Або сльозами окроплю ці плити.
И щоночі буду, вражений журбою,
Носити квіти й плакать над тобою!
Хлопець свище.
Знак подає слуга. Там хтось іде.
Чия нога ступає тут проклята
й перебива мені обряд любовний?
Із смолоскипом? Ніч, сховай мене!
(Ховається)
Входять Ромео й Балтазар зі смолоскипом, ломом, заступом тощо.
Ромео Дай заступа мені й залізний лом.
Візьми цього листа і завтра вранці
Віддай моєму батькові його.
Дай смолоскип. Гляди ж, під страхом смерті,
Що б не побачив ти і що б не чув,
До мене не підходь і не втручайся.
В це ложе смерті хочу я спуститись,
Щоб глянуть ще раз на мою дружину;
А головне - щоб зняти в неї з пальця
Коштовний перстень: перстень той потрібен
Мені задля важливої мети.
Тепер іди звідсіль. Але гляди,
Якщо насмілишся ти повернутись
І підглядать, що буду я робити,
Клянусь, я розірву тебе на шмаття
І члени всі твої розсію тут,
На цвинтарі голодному. Бо зараз
Ця ніч і замір мій - і дикі, й люті.
Вони лютіші, ніж голодний тигр,
Вони грізніші, ніж бурхливе,море…
Балтазар Я йду, синьйоре, й турбувать не стану.
Ромео І будеш другом. Ось, візьми собі.
Живи!.. Бувай щасливий і прощай!
Балтазар
(убік)
Я все ж сховаюся: мене лякає
Цей погляд дикий. Зло він замишляє.
(Відходить)
Ромео Огидна пащо! Ти, утробо смерті!
Пожерла щонайкращий дар землі!
Я щелепи гнилі твої розкрию.
(Розбиває двері до склепу)
І силою новий напхаю корм.
Паріс Як? Тут вигнанець той зарозумілий!
Отой Монтеккі, що убив кузена
Коханої моєї?.. Горе це,
Як думають, звело її в могилу.
Це він прийшов знущатися з мерців!
Схоплю його!
(Виходить наперед)
Спинись, Монтеккі! Стій!
Покинь ганебну і гидку роботу!
Невже й по смерті помста ще живе?!
Злочинцю підлий, мусиш ти скоритись.
Ходім, ти арештований і вмреш.
Ромео Авжеж, умру: того сюди й прийшов я.
Юначе добрий мій, о, не дратуй
Безумного, який удався в розпач.
Тікай, тікай звідсіль! Облиш мене…