Не галасуй, а то… Гей, світла, світла!
Приборкаю тебе! Жвавіше, друзі!
Тібальт Мій дух скорився й змовк, я ж не змовчу.
Від гніву й сорому я весь тремчу!
Це вторгнення зухвале стерплю нині,
Та згодом в жовч обернеться терпіння!
(Виходить)
Ромео
(до Джульєтти)
Коли торкнувсь рукою недостойно
І осквернив я цей олтар святий,
Уста - два пілігрими - хай пристойно
Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.
Джульєтта О пілігриме, в тім гріха немає -
З молитвою торкатись рук святих:
Такий привіт нам звичай дозволяє.
Стискання рук - то поцілунок їх.
Ромео Але, крім рук, ще дано й губи їм…
Джульєтта Так, для молитви, любий пілігрим…
Ромео О, то дозволь мені, свята, й устами
Молитися побожно, як руками!
Джульєтта Нас незворушно слухають святі.
Ромео Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!
(Цілує її)
Твої уста очистили мій гріх…
Джульєтта Взяли твій гріх мої уста з твоїх.
Ромео Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!
Верни ж мій гріх.
(Знову цілує її)
Джульєтта Мов з книги ти цілуєш…
Мамка Вас просить ваша мати, синьйорино.
Ромео А хто у неї мати?
Мамка Що, юначе?
Таж господиня в домі цім вона.
Така вже добра пані, мудра й чесна,
Я викохала донечку її,
З якою щойно розмовляли ви.
Скажу вам чесно: хто її здобуде -
Здобуде той повнісінький гаман.
Ромео Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?..
У ворога в руках моє життя!
Бенволіо Ходім, ходім! Жарт видався на славу!
Ромео Ох, я боюсь - кінчається забава.
Капулетті О ні, синьйори! Рано ще, не йдіть!
Ось слуги вже розносять частування.
Таки йдете? Ну, дякуємо вам!
Синьйори благородні, вам спасибі!
Гей, смолоскипів! Ну, добраніч вам!
(До старого Капулетті)
А ми до ліжка… Чорт! Таки пізненько!..
Стомився я…
Виходять усі, крім Джульєтти й мамки.
Джульєтта Глянь, няню, і скажи, хто той господар?
Мамка Тіберіо старого спадкоємець.
Джульєтта А той, що саме із дверей виходить?
Мамка А той, здається, молодий Петруччо.
Джульєтта А той, за ним, що танцювать не хтів?
Мамка Не знаю я.
Джульєтта Довідайся. Як має він дружину,
Не в постіль шлюбну - ляжу в домовину!
Мамка Монтеккі він, і звуть його Ромео;
Єдиний син того, хто ворог нам.
Джульєтта Злоба єдина у душі буяла,
І зі злоби любов єдина встала!..
Не знаючи, зустріла надто рано,
Та пізно я дізналась, безталанна!
Ох, не на радість ти, любов моя,
Бо ворога кохаю ніжно я!
Мамка Що це таке? Що кажеш ти?
Джульєтта Це вірші.
Навчив мене їх в танці кавалер…
За сценою гукають: «Джульєтто!»
Мамка Я зараз, зараз! Ну, ходім, ходім!
Останній гість вже залишив наш дім.
Виходять.
ДІЯ ДРУГА
ПРОЛОГ
Входить хор.
Хор Кохання давнє впало, смертю зжерте,
Натомість юний пломінь запалав;
Ладен за першу він любов померти,
Та над усе Джульєтту покохав.
Ромео любить, ця любов взаємна,
Та певності в собі він не знайде!
Він ворога блага, вона ж таємно
Принаду з вудки згубної краде.
Як ворог давній, він ввійти не сміє
З вітанням ніжним до коханки в дім.
Не має також жодной надії
Й вона на те, щоб бачитися з ним.
Час їх з’єднає, сили дасть кохання,
Й солодкі втіхи зменшать їх страждання.
(Виходить)
СЦЕНА І
Верона.- Фруктовий сад Капулетті.
Входить Ромео.
Ромео Куди ж іти, коли я серцем тут?
Вернися ж, прах земний. Знайди свій центр.
(Перелазить через мур і зникає за ним)
Входить Бенволіо з Меркуціо.
Бенволіо Кузене, гей! Ромео!
Меркуціо Він розумний:
Я присягну, що він давно вже вдома
І ліг у постіль.
Бенволіо Ні, побіг сюди
І скочив через мур. Поклич його!
Меркуціо Я викличу його закляттям! Гей!
Ромео! Чудію наш і безумче!
З’явися нам хоч в образі зітхання!
Скажи одну лиш риму, й з мене досить;
Хоч скрикни: «Ах!» Зримуй «любов» і «кров».
Промов Венері-кумоньці словечко
Чи подратуй її синка сліпого,
Хлопчиська Купідона, що так влучно
Пустив стрілу, й король Кофетуа
В жебрачку раптом закохався! Ах!
Не чує, не зітхне й не ворухнеться!
Помер шаленець, та збуджу закляттям!
Я заклинаю ясними очима
Коханої твоєї Розаліни,
її чолом, пурпурними устами,
І ніжкою, і трепетним стегном,
І всім добром, що є в його сусідстві,-
З’явися нам ти в образі своїм!
Бенволіо Розсердиться на тебе, як почує.
Меркуціо Не думаю. Розсердив би, коли б
До дівчини коханої його
Закляттям іншого закликав духа
І там, щоб залишив я їх удвох,
Оце було б образливо для нього.