Звісно, це — ще зовсім не все, одначе на дещо таки проливає світло. Багато людей вважають, немовби мене нічого не варто узяти у шори, мало не в муштру. Але всі вони глибоко помиляються. Бо щойно хто-небудь надумає сісти мені на голову, як у мені визріває бажання позбиткуватися і посміятись, і респекту від мене тоді не чекай, а з мого почуття нібито неповноцінности постає відчуття переваги, і цього відчуття, коли вже воно проклюнулось, я навіть не намагаюсь позбутися. Оте притаманне мені хлоп’яцтво уперто не хоче терпіти зневагу, хоч і не проти, щоб його час від часу легенько наставляли на добру дорогу. Я б вам розповів про одну суперечність, а хлопчина в мені дуже часто уміє повестись невиховано, що мене, звісно, тішить, але я зі своєю багатоликою сутністю люблю одну дівчину, люблю чисто і щиро, люблю міцно і воднораз ніжно, так, як і належить любити добропорядній людині, та на душі в мене спокійно-спокійно, і тому я перед дівчиною просто безвладний. Одначе цієї безвладности не визнаю я у жодному разі, тобто для мене вона жодної ролі не грає, але все ж таки справляє свій вплив і має своє, вирішальне значення, хоч, знову ж, не вирішує анічогісінько, проте навіть така обставина не робить мене нещасним…
— Лишайтесь таким, який є, і далі живіть, як жили досі. Адже ви, як здається, чудово самі себе знаєте, чудово самі із собою ладнаєте, — сказав лікар, підводячись. Потому поговорив ще з розбійником про се і про те, завважив, що радий знайомству, і запросив час від часу заходити, а наостанку провів його до бібліотеки, запропонував вибрати книжку й узяти з собою.
Коли на прощання розбійник спитав у господаря, скільки він винен йому за увагу і клопіт, лікар лиш кинув:
— Ох, та забудьте про це!
Одначе про що розмовляли дві дівчини в отій гральній залі? Добре, що ми і про це не забули.
А я, хай там як, поведу свою розповідь про розбійника далі. Я в себе вірю. Розбійник на мене не покладається, але я не надаю аж такого великого значення тому, вірять у мене чи ні. Я сам маю вірити в себе. «Я у вас вірю», — якось сказала мені одна жінка, але я ці слова сприйняв просто як таке собі запобігання, хоч вона, мабуть, і не кривила душею. Жінка, отже, вірила в мене, це була її думка. Та чого варті думки взагалі? Думки швидко міняються, а віра — це теж своєрідна думка. Коли ми щось таке кому-небудь кажемо, то чинимо зле, бо просто не уявляємо труднощів, що очікують того, у кого ми віримо і хто має цю віру виправдувати, щоб подолати ті труднощі. Виходить, що той, у кого ми віримо, повинен, аби нас лишень не розчарувати, не мати ані спочинку, ні спокою. Задля нашої віри чи тільки тому, що ми сказали, нібито віримо в нього, він мусить за будь-яких, навіть за найскладніших обставин не піддаватись і домогатися ґрандіозного успіху або ж пізнавати ґрандіозну, невиправну невдачу, як той, кого зрештою на хресті розіп’яли. Я відповів тоді жінці, що дуже їй вдячний, та мені було б краще, мовляв, якби вона від віри у мене люб’язно відмовилась. Чи не згубно зручна оця штука — така віра в людину? Вірячи в когось, можна втратити голову. Можна бути останнім негідником і воднораз вельми святобливо вірити в когось, скажімо, відважного й чесного. Можна наїдатися досхочу шоколадом і воднораз без жодного сумніву й далі вірити в когось такого, хто не має взагалі чого їсти. Віра ж бо не потребує ніяких витрат. Вірою в певну людину і тим, що її запевняли в цій вірі, їй завдавали аніскільки не менше шкоди, аніж давали користи. «Я в тебе вірю!» Як це значуще звучить! Так ніби од віри саме того, хто вірить, навдивовижу багато залежить, так ніби в цій вірі і полягає все значення, і саме світло, і навіть сам Бог. Якщо я, задля прикладу, зламав собі ногу, то чи поможе мені та людина, яка запевняла, що в мене вірить? Шкода й мови. Вона нічого про це і не знатиме, а про мій стан — і поготів. Про небеса і про віру в них я тут нічого не кажу. На теологічні висловлювання я права не маю. Хоча право я, може, і маю, та не маю причин. Релігія не потрапляє до кола моїх інтересів. Я веду мову про такий собі вислів, що має салонний відтінок. «Я в тебе вірю». Певна річ, будь-хто може вірити в будь-кого скільки душі заманеться, але це — не велика заслуга, і до цього додуматись — також не аж-аж яка мудрість. Припустімо, чоловік у дружини — п’яниця чи, може, щось іще гірше, а вона все одно йому каже: «Я в тебе вірю» — і не кривить душею. То я з жінки такої, либонь, посміюся, хоч воднораз і побачу в ній щось дуже чудове, зворушливе. Якщо задля віри мені не доводиться зазнавати страждань, то ця віра — зовсім не те, за що видає себе. Тоді вона — просто поблажливий жест, а не те, що ми в це слово вкладаємо. Хто вірить насправді, вірить так, що мусить із собою боротись, той про це уже не розводиться, не прохопиться й словом, а лише вірить, страждає і вірить. Але це, очевидно, — така рідкісна штука, що вона аж ніяк неможлива без шляхетности в серці й не має анічогісінько спільного із собачою відданістю, бо ця — властивість природна й не потребує залучення думки. По-справжньому вірує той — я в цьому цілком переконаний, — хто тільки мовчить. Говорити про віру — це вбивати її. Але віра й тоді залишається дуже простим, дешевеньким налаштуванням душі, з яким навіть можна повернутися з вулиці. Так не досягнеш нічого, геть нічого, анічогісінько. Мовчати і вірити. Це майже те саме, що машинально виплітати шкарпетку. У цьому щось є від мрійливости, щось є від безпечности. Просто віриш, і все, зручненько вмостившись у якомусь переконаннячку, мов пташка в гніздечку, чи як ото хтось уляжеться у гамачку і гойдається, п’яніючи від солодких думок, немов від духмянощів саду. А спробуй зважитись і проти когось повстати, взяти його за барки, струсонути й сказати: «Ти ступиш на шлях саме цей і вже не звертатимеш з нього, бо цього хочу я, так, саме я, і це, авжеж, саме це — найважливіше». Можливо, із цього що-небудь і вийде, а просто у когось вірити — у цьому немає заслуги, ані найменшої, бо тому, у кого я просто вірю, не допоможе ніхто, крім нього самого, і через це я для нього — лише порожнє місце і більш нічого, а якщо й ні, то принаймні не маю великого значення. Душі моїй стократ миліше, коли в мене не вірять, коли мене зовсім не люблять, бо це мене тільки обтяжує. Виникає таке відчуття, мовби мусиш на собі щось нести. Багатьом уже людям доводилось нести на собі тяготу кохання до себе. У них вірили, перед ними схилялися, та коли наставала година випробування віри, їх усе ж спокійненько-любенько, без жодного сумніву лишали напризволяще та ще й дивувалися дивом, що той, чиїм боргом було недоторканно і свято поклонятися цінностям, виявлявся до цього нездатним. І вона в мене вірила, а десь у той самий час чи незадовго до того інша жінка у нападі поганого настрою в’їдливо кинула: «Авжеж, ви, як на мене, чоловік хоч куди. Могли б навіть тішитись, якби справді були саме тим, ким так хочете бути». Коли не звертаєш на них уваги, вони в тебе вірять. Отож якщо хочеш, щоб вони в тебе вірили, — а це може бути таки вельми приємно, — ти повинен про них забути. Отоді вони враз і згадають про тебе. Коли їхня віра тобі так потрібна, саме тоді її в них і нема, бо вона їм тоді вже незручна, вже не те, чим кортить її мати й чим вона завжди і є за своєю природою: радістю. Серед всевладних, цебто в салонах, віра — це просто нагода, щоб згаяти час в інтелектуальних розвагах. У простолюду віра може бути пов’язана з нуждою й нестатками, але й тут вона не багато вартує й рясних плодів не приносить. Розбійник не вірив в Едіт ані на крихту, але кохав її. Кохання — це світ у собі, який просто межує із царствами віри й надії. Якби це було те саме, то й назва для всього була б лиш одна. Кохання — це щось цілком самостійне і незалежне. Віра — це щось таке, що потребує підтримки. Надія — жебрачка. Розбійникові не потрібна була ні надія, ні віра. Потрібна була йому власність, і він її мав.