— Хто ти, мара?
— Той, що в скалі сидить, — таємничим голосом відповіла постать.
Гриць. Це на нього схоже.
— Чого ж тобі треба, маро?
— Танцювати з лисицею. Час Дон-Кіхота скінчився.
— Дуже дивно, — знизав плечима Вася, — ніколи чув, щоб «Той, що в скалі сидить», танцював. Тобі належить сидіти десь у проваллі.
— Мої жертви тут, — загадково сказала маска.
— Чи не лисиця? Лисиці не віддам.
— Майбутнє покаже.
Чорна мара зникла в юрбі. Ніна сміялася.
— То ж Гриць. Хіба не впізнав?
— Впізнав.
— Він заздрить Дон-Кіхоту… і насміхається над ним.
— Над Дон-Кіхотом всі насміхаються. Завжди.
— Тоді скинь ту личину. Стань сильним.
— Потрібні друзі. Щирі. Вірні… Послухай, Нінко. Зберемо сьогодні наших, з дев’ятого «А».
— Навіщо?
— Поговоримо про спілку краси. Ти знов за своє?
— Ми скоро роз’їдемось. Ніно, як чудово буде, коли понесем» в світ ідею лицарів краси!
— А що ж… Я не проти.
— Нінко… Я тебе поцілую…
— Цить, божевільний… Ще хтось почує…
5
Суперечка була бурхлива, непослідовна. Репліки летіли над головами учнів, як кулі, рикошетили, поверталися до тих, хто їх пустив.
Гриць Сіробаба говорив розважливо, авторитетно, розчісуючи біляве, гладеньке волосся.
— Давня, смішна історія. Мені дивно, що Вася досі її не забув. Старий, екзотичний гуцул розповів йому казочку, а він роздзвонив її на весь світ!
Вася побагровів, схопився. Ніна смикнула за рукав.
На захист Васі виступив Володя Окуленко. Він, поправляючи окуляри, ткнув пальцем у груди Грицю.
— Недемократично мислиш. Той гуцул, може, мудріший за тебе. Ти ж нічого не знаєш, крім того, що визубрив. А він дав ідею. Оригінальну!
— Нежиттєву! — огризнувся Гриць.
— Треба зробити її життєвою!
— Як? Прийняти постанову?
— Ми для цього й зібралися, щоб подумати, — палко сказав Вася.
— Можна почати з малого. Усвідомити, що є така спілка. Спілка краси. І кожен, хто вважає себе причетним до неї, хай живе за її нормами.
— А які у неї норми? — насмішкувато запитав Гриць. — Хто їх виробить?
— Ми.
— Вношу пропозицію, — сказав басом Сергій Воловенко. — Спочатку програма-мінімум…
— А може, зовсім не треба ніяких спілок? — позіхнув Стьопа Горін. — А то це буде насилля над психікою…
— Яке насилля? — здивувався Вася.
— Еге. Психологічне насилля, — розвів руками Стьопа. — Як усі, так і ти. Вже якось незручно уникати. Ха! Звання зобов’язує!
— Ти цинік! — сказав Вася.
— Тихо! — гримнув Сергій. — Програма-мінімум… Не хамити — раз!
— Невелике лицарство — не хамити! — знизала плечима Ніна.
— Я ж сказав — мінімум! Давати місце старим людям і літнім жінкам — два!
— А дівчатам?
— Дівчатам — зась! У них ноги молоді!
— Оце так лицар!
— Можна зробити виняток гарним дівчатам!
А хто буде визначати, яка гарна, а яка ні?
— А ти що — сліпий?
— Тихо! — крикнув Сергій. — Не плювати на вулицях — три. Не…
— Знаєш що? — скипів Вася. — Це вже клоунада, а не спілка краси! Вийде так, як в об’яві у тролейбусах та трамваях, — не смітити у вагонах, не бити шибок, не скакати по сидіннях, не плюватися, не ображати пасажирів, не розбивати плафонів! Я ще можу додати — не лазити по ринвах, не кидати на людей тортами, не одривати ґудзики у перехожих, не кукурікати в оперному театрі…
— Клоунада, — зневажливо крикнув Гриць. — Цікаво, яка в тебе програма?
— Справа тут не в переліку правил, — тихо сказав Вася. — Будь-яке правило можна обійти. Ось ми з вами через рік розійдемося, зустрінемо інших людей. Зав’яжемо з ними стосунки. На рік, на два, на десять, па п’ятдесят. І ми повинні понести до тих людей гаряче бажання оновлення, протидії бруду і неправді скрізь, у всьому…
— Туман, братці, туман! — сказав Гриць. — Я пішов спати!
— Ну й іди!
— Базікайте далі, «лицарі»!
За Грицьком рушило ще кілька хлопців та дівчат. Ті, що лишилися, схвально загукали:
— Правильно, Васю! Треба домовитись. А після школи будемо писати один одному.
— І шукати щирих друзів, нових лицарів краси. Де б ти не був…
— Як ланцюгова реакція. Здорово!
— Руки, — сказав Вася, сяючи очима.
Десятки рук простяглися, зустрілися. Вася скосив очі, поглянув на Ніну. Її рука теж була біля його руки…
6
Терентій Гаврилович Рибенко заплющив очі, склав руки на животі. Подрімати б. А секретарка хай скаже відвідувачам, що важлива нарада. Ні, не можна. Незручно. Він же недавно був таким самим головою колгоспу, як ті, що ждуть. Да, все тече, все міняється…