І справді, ця історія коштувала мені кількох безсонних ночей, хоч я ніколи йому про це не казав.
Він був пригнічений. Я вимив руки в невеликій чаші.
— Ну, цього разу все минулося, — сказав я м’якше. — Як щодо справ? Ти підготував документи на передачу майна Феттер-Лейн?
— Так, сер.
— Я гляну на них після вечері. Мушу ознайомитися ще з деякими документами. — Я відклав серветку і серйозно подивився на нього. — Завтра ми вирушаємо до південного узбережжя.
Я окреслив для нього нашу місію, хоч нічого не сказав про її політичну значущість. Маркові очі широко розплющилися, коли я розповів йому про вбивство; бездумний запал юності повертався до нього.
— Завдання може бути небезпечним, — попередив я. — Ми поняття не маємо, що там відбувається; мусимо бути готові до будь-чого.
— Бачу, ви стурбовані, сер.
— Це велика відповідальність. І, чесно кажучи, зараз волію залишитися тут, ніж їхати до Сассекса. Місцевість там, за Вілдом, безлюдна. — Я зітхнув. — Але, як Ісая, мусимо йти воювати за Сіон.
— Якщо ви досягнете успіху, лорд Кромвель вас добре винагородить.
— Так. І не втрачу його заступництва.
Він здивовано глянув на мене у відповідь, і я вирішив, що варто змінити тему розмови.
— Ти ніколи не бував у монастирі, чи не так?
— Ні.
— Ти ходив до гімназії, отже, не мав сумнівного привілею вчитися в церковній школі. Монахи ледве читали на латині, щоб самостійно зрозуміти зміст стародавніх фоліантів, з яких нас навчали. Добре, що я мав певні вроджені здібності, інакше був би таким самим неписьменним, як Джоан.
— Чи справді монастирі такі зіпсовані, як про них розповідають? — запитав Марк.
— Ти вже читав «Чорну книгу», з витягами з візитацій, тепер вона всюди є.
— Як і більшість жителів Лондона.
— Так, люди люблять слухати байки про розпутних монахів. — Я замовк, коли Джоан принесла заварний крем. — Але так, вони зіпсовані, — продовжив я, коли вона пішла. — Правила святого Бенедикта — а я про них читав — приписують життя, присвячене молитві й праці, окремішньо від світу і лише з найнеобхіднішим для життя. Однак здебільшого ці монахи мешкають у великих будівлях, в оточенні служок, отримують щедрий дохід зі своїх земель, уражені всіма можливими пороками.
— Кажуть, картузіанці жили аскетично і співали радісні гімни, коли їх везли в Тайберн виймати нутрощі.
— О, кілька орденів живе нужденно. Проте не забувай, що картузіанці загинули, тому що відмовилися визнати короля главою Церкви. Усі вони хочуть, щоб повернувся Папа. І тепер, здається, один із них скоїв убивство. — Я зітхнув. — Мені жаль, що тобі доведеться бути причетним до цієї справи.
— Людям честі не слід боятися небезпеки.
— Завжди слід боятися небезпеки. Ти все ще відвідуєш уроки фехтування?
— Так. Учитель Ґрін каже, що я дуже добре справуюся.
— Чудово. На безлюдних дорогах скрізь є настирливі жебраки.
Якусь хвилю він мовчав, задумливо дивлячись на мене.
— Сер, я вдячний, що можу повернутися на роботу в Палату, але шкода, що це така клоака. Половина земель належить Річардові Річу та його друзякам.
— Ти перебільшуєш. Це нова установа; очікувано, що зверхники принесуть користь тим, хто дарує їм свою лояльність. Саме так працює добра влада. Марку, ти мрієш про ідеальні світи. І мусиш бути обережним із тим, що говориш. Ти знову читав «Утопію» Мора? Кромвель процитував її мені сьогодні.
— «Утопія» дає надію на краще становище людини. А італійці кидають у відчай.
Я вказав на його жилет.
— Ну, якщо хочеш бути схожим на утопістів, мусиш поміняти цей вишуканий одяг на звичайну верету. До речі, що зображено на цих ґудзиках?
Він зняв жилет і подав мені. На кожному ґудзику було вирізьблено чоловіка, який в одній руці тримає меч, друга його рука обіймає жінку, а поруч із ними — олень. Робота виконана майстерно.
— Я купив їх дуже дешево на ринку Святого Мартіна. Агат фальшивий.
— Це я бачу. Та що означає це зображення? О, знаю, — вірність. Адже олень — символ вірності. — Я повернув йому жилет. — Ця мода на символічні зображення, які потрібно розгадувати, мене втомлює. У світі вистачає реальних таємниць.
— Але ви самі малюєте, сер.
— Якщо з’являється вільний час. Проте намагаюся, у міру свого скромного таланту, зображати людей точно і просто, як майстер Гольбейн. Мистецтво має розкривати таємниці нашого буття, а не ще більше їх приховувати.