— Я був утомлений і дозволив, щоб мене вмовили дати йому спокій. Лорд Кромвель сказав у Лондоні, що час — важливий. Ось ми тут чотири дні без відповідей — і ще одна смерть.
Марк підвівся і запалив свічки від вогнища. Я раптом розгнівався на себе; мені слід було підбадьорити його, не піддаючись розпачу, але смерть новіція на мить приголомшила мене. Я сподівався, що його душа знайшла спокій у Бозі, і помолився б за нього, якби вірив, що молитви за померлих мають хоч якесь значення.
— Не здавайтеся, сер, — незграбно сказав Марк, ставлячи свічки на стіл. — Мусимо вивчити цю нову справу про скарбника. Це може допомогти нашому розслідуванню.
— Його не було в монастирі, коли сталося вбивство. Але ні, — змусив себе всміхнутися, — я не здамся. Крім того, не наважуся, адже це доручення лорда Кромвеля.
— Доки ви були в церкві, я оглянув господарські будівлі. Ви мали рацію, ці місця дуже людні. Конюшня, кузня, маслоробня постійно використовуються. Я не побачив, де можна було б сховати великі предмети.
— Варто оглянути ті бічні каплички в церкві. Так, і я побачив щось цікаве, коли виходив із болота. — Я розповів йому про жовтий відблиск на дні ставка. — Одне з місць, де можна позбутися доказів.
— Тоді нам треба все дослідити, сер. Бачите, у нас є підказки. Правда візьме гору.
Я силувано засміявся.
— Ой, Марку, ти не провів ціле життя в судах Його Величності, щоб так говорити. Однак ти правильно робиш, що підбадьорюєш мене. — Я вхопив вільну нитку на подушці крісла. — Я став меланхолійним. Уже кілька місяців почувався не в гуморі, але тут мені стало ще гірше. Мабуть, мої рідини не збалансовані, в організмі забагато чорної жовчі. Можливо, мені варто порадитися з братом Ґаєм.
— Це не те місце, де можна веселитися.
— Ні. І зізнаюся, окрім іншого, відчуваю небезпеку. Я роздумував про це зараз, у дворі. Звук кроків позаду мене, свист меча в повітрі…
Я підвів очі на Марка. Його хлоп’ячі риси обличчя були сповнені занепокоєння, і я усвідомлював, який тягар наклала на нього ця місія.
— Знаю. Це місце, ця тиша, яку порушують ті дзвони, від яких здригаєшся, мов осиковий лист.
— Ну, пильність — це добре. Я радий, що ти готовий визнати свій страх. Це добра чоловіча риса, краща, ніж бравада молодості. А мені варто позбутися смутку. Сьогодні ввечері молитимуся про силу духу. — Я з раптовою цікавістю глянув на нього. — Про що ти будеш молитися?
Він знизав плечима.
— Я не звик молитися на ніч.
— Це не має бути проста звичка, Марку. Не хвилюйся аж так, я не повчатиму тебе про молитву. — Я підтягнувся і випростався. Моя спина втомилася і знову боліла. — Зберися, мусимо глянути на ці бухгалтерські книги. А після вечері візьмемося за брата Едвіга.
Я запалив ще кілька свічок, і ми поклали книги на стіл. Коли розгорнув першу книгу, ковзнувши поглядом по рядках, заповнених цифрами і нечітким письмом, Марк серйозно подивився на мене.
— Сер, чи може Еліс бути в небезпеці через те, що вона вам сказала? Якщо Саймона Велплея вбили, бо він міг розкрити таємницю, те саме може статися і з нею.
— Знаю. Що раніше розпитаю в скарбника про цю зниклу книгу, то краще. Я пообіцяв Еліс, що ніхто не дізнається про те, що вона розповіла.
— Вона смілива жінка.
— І загадкова, еге ж?
Він почервонів, а потім раптово змінив тему.
— Чи брат Ґай повідомив, що в новіція було четверо відвідувачів?
— Так, і також вони, ті четверо старших посадовців, знали про мету приїзду Синґлтона, — вони і брат Ґай.
— Але саме брат Ґай сказав вам, що Саймона отруїли.
— Усе-таки я мушу остерігатися і не довіряти йому цілковито. — Я підняв руку. — А тепер ці рахунки. Ти ознайомлений із монастирськими обліковими записами з Палати розподілу?
— Звичайно, мене часто просили їх перевіряти.
— Добре. Тоді переглянь їх і скажи, якщо тебе щось здивує. Будь-які статті витрат, які здаються завищеними або неправильно підсумовані. Та спочатку зачини двері. Божа смерть, я нервуюся, як старий Ґудгепс.
Ми взялися до роботи. Це було нудне завдання.
Рахунки подвійного запису з їхніми нескінченними балансами важче відстежувати, ніж прості списки, якщо людина не є рахівником за професією, але, як я проаналізував, у книгах не було нічого незвичайного. Прибутки монастиря від його земель і монополії на пиво були великими; низькі витрати на милостиню і заробітну плату врівноважувалися високими витратами на їжу та одяг, особливо в господарстві абата. Виявилося, що в скарбниці є надлишок розміром близько 500 фунтів стерлінгів, непогана сума, але не надзвичайна, доповнена деякими нещодавніми продажами землі.