АКТ ПЕРШИЙ, сцена сьома
На дальньому плані на вулиці біля таунхауса міс Кеті зупиняється таксі. Сонячне світло проходить крізь листя дерев. Співають птахи. Зображення наближається, поки не зупиняється на вікні нагорі, вікні будуара міс Кеті, де штори завішені, щоб не впускати яскравих сонячних променів.
У спальні ми даємо великим планом будильник. Камера від’їжджає, щоб показати нам, що будильник балансує на купі сценаріїв поруч із ліжком міс Кеті. На годиннику велика стрілка стоїть на дванадцятій, маленька — на третій. Повіки міс Кеті тріпочуть, її очі розплющуються, і вона бачить своє віддзеркалення — вона дивиться на підлогу, ті ж самі фіалкові очі із дзеркал на її балдахіні. Одна квола рука кінозірки хлопає навколо себе, витягується, доки пальці не знаходять склянку води, що балансує поряд із годинником. Її пальці знаходять нембутал і підносять капсулу до губ. Повіки міс Кеті знову опускаються. Знову рука безвольно звисає з краю ліжка.
Підроблена версія любовного листа, копія, яку я зробила, лежить на середині камінної полички, розташована в центрі більш важливих запрошень і весільних фотокарток. Серед відполірованих нагород і подарунків на пам’ять. Первісна дата, субота, змінена на п’ятницю, сьогодні. Ось сценарій романтичної вечері, яка не відбудеться. Ні, Вебстер Карлтон Вестворд III не приїде о восьмій сьогодні ввечері, і Кетрін Кентон буде сидіти одна і повністю одягнена, причепурена і така ж покинута, як міс Гавішам із роману Чарлза Діккенса.
Камера знову показує таксі, яке гальмує біля узбіччя тротуару, перед дверима хімчистки. Задні двері машини широко розкриваються, і появляється моя нога. Я прошу водія стати біля припаркованої автівки, поки я заберу білого соболя міс Кеті з камери охолоджуваного сховища. Біле хутро перекинуто через мою руку, воно відчувається неможливо м’яким, але важким, шкура слизька і постійно пересувається в тонкому шарі мішка хімчистки. Соболь світиться холодом, він наповнений холодом, і це контрастує із теплим сонячним світлом і гарячим вініловим сидінням таксі, що потріскалося.
У наступному місці, де ми зупиняємося, таксист гальмує, щоб я забрала вечірню сукню, яку міс Кеті віддала на переробку. Після цього ми зупиняємося у флориста, де я купую букетик для корсажа, який нервові руки міс Кеті будуть пестити і торкатися сьогодні, коли восьма година настане і пройде, а її молодий кароокий кавалер так і не подзвонить у двері. Ще до того як годинник проб’є пів на дев’яту, міс Кеті попросить мене налити їй випити. Перед тим як проб’є дев’яту, вона проковтне валіум. Ще до десятої ці орхідеї розірвуть на маленькі шматочки. До того часу міс Кетрін буде п’яна, пригнічена, але у безпеці.
Кадри перемикаються з будильника біля ліжка на мандруючий лічильник таксі й назад. Витрачаються долари та хвилини. Відлік у зворотному напрямку, до майбутньої катастрофи. Ми зупиняємося біля перукарні, щоб забрати перуку, яку вимили й привели до ладу. Зупиняємося у торговця трикотажем, щоб забрати пояс-корсет і новий пояс. У чоботаря, якому міс Кеті замовила змінити підошву на підборах. Корсаж вечірньої сукні на дотик наче покритий кіркою, стільки на ньому бісеру й вишивки, він здається грубим, як наждачний папір чи цеглина в мішку для одягу.
Камера слідкує за мною, яка носиться всюди, збираючи всі інгредієнти, — захекана, наче божевільний учений чи шеф-кухар, — щоб створити свій шедевр. Роботу всього життя.
Якщо більшість американських жінок уявляють Марію, королеву Шотландську, або імператрицю Євгенію, або Флоренс Найтінґейл, вони бачать міс Кеті у костюмі відповідної епохи, яка стоїть у кадрі разом із Джоном Ґарфілдом чи Ґабі Гейс у павільйоні компанії Ем-Джи-Ем. Для суспільної уяви міс Кеті, її обличчя й голос збігаються з Дівою Марією, Доллі Медісон і Євою, і я не дозволю їй знищити цю легенду. Вільям Вайлер, С. Б. ДеМіль[92] і Говард Гоукс, можливо, і направляли її гру в парі фільмів, але я направляла все доросле життя міс Кеті. Мої зусилля зробили з неї героїню, людське втілення слави для останніх трьох поколінь жінок. Я готувала її для найкращих ролей, таких як дружина Айвенго, дружина короля Артура й дружина шерифа Ноттінґемського. Під моєю опікою міс Кеті назавжди залишаться синонімом персонажів дружини Аполлона, дружини Зевса та дружини Тора.
Тепер більше, ніж будь-коли, світу потрібна моя міс Кеті, щоб уособити ключові цінності та ідеали людства.
Згідно з Волтером Вінчеллом, «Menoposture» належить до крутих, незламних людей на кшталт якоїсь Джоан Кроуфорд[93] чи Етель Беррімор[94], дам певного віку, які ніколи не торкаються хребтом спинки стільця. Якоїсь Гелен Гейс[95], яка стоїть прямо, наче курсант військового училища, плечі відведені назад, усупереч гравітації та остеопорозу. Того критичного віку, коли більш старші кінозірки стають тим, що Гедда Гоппер називає «Скаменілими довершеностями», живим прикладом належних манер, і дисциплінованості, і стриманості. Якоїсь Кетрін Хепберн або Бетт Девіс як ілюстрації благородної, важкої праці та типово американських амбіцій.
92
Джон Ґарфілд, Ґабі Гейс, Вільям Вайлер — американські актори, С. Б. ДеМіль (1881—1958) — американський кінорежисер та продюсер; його кар’єра вважалась еталоном кінематографічного успіху.
93
Джоан Кроуфорд (1905— 1977) — американська акторка німого й звукового кіно, танцюристка, лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус»; посідає десяте місце в рейтингу найкращих кіноактрис, складеному Американським інститутом кіномистецтва.
95
Гелен Гейс (1900—1993) — американська акторка, яку називали «Перша леді американського театру».