І коли мета добре навченого хатнього робітника намагатися бути непомітним, це також і мета будь-якого довершеного лялькаря. Під моїм контролем домогосподарство міс Кеті, здається, добре працює само по собі, і здається, що вона керує власним життям.
Моя посада не має нічого спільного з роботою покоївки чи секретарки. Я також не працюю терапевтом, чи шофером, чи охоронцем. Але хоча назва моєї професії не збігається із вищезазначеними, я і справді виконую всі ці обов’язки. Кожного вечора я завішую портьєри. Прогулюю пса. Замикаю двері. Я вимикаю телефон, щоб зовнішній світ тримався там, де йому і місце. Однак дедалі більше моїм головним обов’язком стає охороняти міс Кеті від неї самої.
У кадрі тепер внутрішні покої вночі. Ми бачимо розкішний будуар, який належить Кетрін Кентон, відразу ж після вечірки; моя міс Кеті замкнулася у ванній кімнаті, суміжній із спальнею. Поза кадром чутно шипіння та плескання душу, відкритого на повну.
Незважаючи на поширені балачки, ми з міс Кетрін Кентон не насолоджуємося тим, що Волтер Вінчелл назвав би «глибокою дружбою». Ми також не даємо собі волю у поведінці, яка б привернула увагу журналу «Конфіденшиал»[17] і де б нас назвали членами гуртка «Берітон Бейбз»[18] чи яку Гедда Гоппер[19] називає «лизанням дупи». Мої обов’язки також включають підкладання однієї пігулки нембуталу і однієї — люміналу на блюдце, оздоблене фініфтю, яке стоїть на тумбочці міс Кеті. Окрім цього, я маю наповнити з верхом старомодний стакан кубиками льоду і крапля за краплею налити на лід порцію віскі. Потім почекати і налити ще порцію. Після цього налити содової по вінця стакана.
Ця тумбочка, насправді, зроблена із пачки сценаріїв. їх так багато, що вони ледве тримаються, ті сценарії, котрі посилають Рут Ґордон і Ґарсон Канін[20], прохаючи мою міс Кеті повернутися. Насправді, благаючи. У цій пачці, можливо, є майбутні бродвейські мюзикли, у яких актори мають бути одягненими динозаврами чи Еммою Ґольдман[21]. Повнометражні мультфільми за «Макбетом» Вільяма Шекспіра, де головні герої — звірятка. Закадрова робота. І остаточне падіння: Бертольд Брехт, перероблений Лернером і Леве[22], у співавторстві з Юджином О’Нілом[23]. Сторінки стають жовтими і починають витися; на них плями від шотландського віскі й сигаретного диму. Папір затаврований коричневими кільцями, які залишаються від кожної чашки чорної кави міс Кеті.
Ми повторюємо цей ритуал кожного вечора, після будь-якої вечірки чи відкриття, яке відвідала моя міс Кеті. Повертаючись до її таунхауса, я розстібаю гаплик у верхній частині її сукні, а потім і застібку-блискавку. Вмикаю телевізор. Перемикаю канал. Перемикаю канал ще раз. Вивалюю вміст її вечірньої сумочки на атласне покривало на її ліжку — помаду від Гелени Рубінштейн, ключі, платіжні картки — і кладу всі ці речі в сумку, яку вона носить удень. Ставлю колодки в її туфлі.
Пришпилюю її золотаво-каштанову перуку до голови із пінополістиролу. Потім я запалюю свічки із запахом ванілі, які вишикувалися на поличці каміна в її спальні.
Поки моя міс Кеті миється за дверима ванної кімнати, насолоджуючись масажем та парою із душу, до мене доноситься її бубніння: гав, му-у-у, няв... Вільям Рендольф Герст[24]. Р-р-р-р, вереск, цвірінь-цвірінь... Аніта Лус[25].
У центрі вкритого атласом ліжка розлігся її пекінес, Лавербой[26], серед поля пом’ятих обгорток і двох картонних половинок коробки для цукерок у формі серця — кришка коробки, прикрашена рожевими трояндами з парчі та шовку, а по краях оздоблена рюшами із мережива. Пом’яте покривало із червоного атласу, покрите цим непотребом, яскраві обгортки цукерок, нахабний пекінес.
Із вечірньої сумочки міс Кеті випадає її запальничка, пачка сигарет «Пел-Мел», крихітна коробочка для ліків, оздоблена рубінами та турмалінами, у якій торохтять туїнал і дексаміл. Гав, кудах, і-і-і-і... Нембутал.
Р-р-р-р, іржання, хрю... секонал.
Няв, цвірінь, му-у-у... демерол.
Потім, пурхаючи, падає біла картка. Вмощується на ліжку, гравірована картка з місцем за столом, із сьогоднішнього обіду. На тлі білого цупкого паперу жирними чорними буквами — ім’я: Вебстер Карлтон Вестворд III.
Те, як би Гедда Гоппер назвала цей момент, — «За видатний внесок у кіно», — закінчується.
Стоп-кадр. Кіновставка маленької білої картки, що лежить на атласному ліжку поряд із млявим собакою.
17
«Конфіденшиал» — щомісячний журнал, який уперше почав друкувати статті про скандали в шоу-бізнесі.
19
Гедда Гоппер (1885—1966)— американська акторка та редактор колонки світської хроніки; мала скандальні суперечки з Лоуеллою Парсонз.
21
Емма Ґольдман (1869—1940) — знана також як Червона Емма — відома анархістка першої половини XX сторіччя.
23
Юджин О’Ніл (1888—1953) — американський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури.
24
Вільям Рендольф Герст (1863—1951) — американський газетний магнат і газетний видавець; створив індустрію новин та придумав, як заробляти гроші на плітках і скандалах.