Коментатор провадить далі: «Здається, моя палко кохана Кетрін боялася втратити щастя, за здобуття якого вона так довго й тяжко боролася».
Ми бачимо, як ідеалізована, тонка версія міс Кеті встає і вдягає свій військовий костюм, вивчаючи своє відображення в дзеркалі вбиральні.
Голос Вебстера читає далі: «Після стількох років моя кохана Кетрін знову дістала становище зірки в головній ролі бродвейського хіта. Вона взяла гору над десятиліттям вживання наркотиків і неправильного харчування. І, що найбільш важливо, вона знайшла сексуальне задоволення, яке перевершило все, про що вона колись мріяла».
Уявна дублерка Кетрін Кентон піднімає тюбик помади, повертає його так, що весь червоний конус опиняється назовні, і тягнеться до дзеркала. Просто по прекрасному відображенню себе самої вона пише: «Разючий, масивний пеніс Вебстера — єдина радість у цьому світі, за якою я завжди сумуватиму. — Вона пише: — Як би сказали французи... Adios[225]». Уявна версія міс Кеті стирає сльозу з очей, швидко обертається й виходить із убиральні.
Камера йде за міс Кеті, яка проноситься крізь лабіринт закулісних реквізитів, непотрібних декорацій і байдикуватих робітників сцени, а коментатор читає: «Якщо вірити заявам міс Гейзі, Олівер Ред Дрейк, есквайр, часто наодинці говорив про те, що покінчить зі своїм життям. Незважаючи на враження публіки, що вони з Кетрін були глибоко закохані й віддані одне одному, міс Гейзі повідомила, що ним заволоділа похмура, таємна депресія. Можливо, саме ця таємна печаль тепер примушувала мою виняткову Кетрін їсти ці зіпсовані цукерки за лічені хвилини перед фінальною сценою вистави-хіта».
На сцені японські бомби падають на кораблі в Перл-Харборі. Під цим гучним вибухаючим водоспадом смерті струнка міс Кеті стрибає з правої частини сцени й опиняється прямо на палубі військового корабля США «Арізона», що нахилився. Вже зараз колір її обличчя втратив яскравість, став блідим під товстим шаром косметики.
За кадром ми чуємо голос Вебстера, який читає: «У найвеличніший момент найвеличнішої кар’єри найвеличнішої актриси за всю історію людства райдуга червоних, зелених і білих смертельних цукерок усе ще липне до її солодких губ...»
На найвищій точці приреченого військового корабля ідеальна міс Кеті стає струнко і віддає честь своїм глядачам.
«У цей момент, у тому, що чітко і безперечно було самогубством, — провадить коментатор далі, — моя найдорожча Кетрін, найбільше кохання мого життя, послала мені поцілунок — туди, у шостий ряд... і померла».
Усе ще віддаючи честь, фігура падає, пірнаючи в блакитну тропічну воду.
Голос Вебстера читає: «Кінець».
АКТ ТРЕТІЙ, сцена третя
Ми продовжуємо — за кадром чути, як хтось відкорковує шампанське; напливом у кадрі з’являємося ми з міс Кетрін — ми стоїмо у фамільному склепі. З пляшки, яку вона тримає, ллється піна, розбризкується по кам’яній підлозі, і міс Кеті поспішає налити вино в два запилені бокали для шампанського, які тримаю я. Тут, у глибинах каменю під собором, у якому вона так недавно виходила заміж, міс Кеті бере бокал і підіймає його, проголошуючи тост за нову урну, яка стоїть на кам’яній поличці поряд із урнами, на яких такі гравірування: «Олівер Ред Дрейк, есквайр»; «Лавербой»; «Лотаріо». Усі її давно померлі кохані.
Нова урна — срібна, відполірована так, що аж сяє, — має гравірування з іменем Теренса Террі, і на ній красується розмазаний поцілунок із помади, такий самий, як старі поцілунки, що висохли до кольору фуксії, кольору старої крові, майже чорної, на інших урнах, що з часом укрились іржею та брудом.
Міс Кеті піднімає бокал, вшановуючи цю нову срібну урну, і каже:«Bonne nuit[226] Теренс. — Вона робить ковток шампанського і додає: — Це іспанською, означає — bon voyage[227]».
Навколо нас миготять кілька свічок, освітлюють запилений, холодний склеп, блимаючи серед метушні порожніх винних пляшок. У брудних бокалах для шампанського лежать померлі павуки — кожен павук згорнувся, наче стиснутий кулак. У забутих попільничках лежать розчавлені недопалки, заплямовані довгою історією відтінків губної помади — сигарети пожовкли, помада вицвіла, перетворившись із червоної на рожеву. Попіл і порох. Дзеркало справжнього обличчя міс Кеті, пошкрябане й укрите шрамами її минулого, лежить склом донизу серед сувенірів і жертв усього, що вона залишила позаду. Пляшки для ліків, наполовину заповнені туїналом і дексамилом. Нембутал, секонал і демерол.