Не так уже й важко було вмовити кількох видатних продюсерів і режисерів свідчити, що в пана Дрейка була депресія. Кілька найвеличніших імен Голлівуду поклялися, що Дрейк часто казав про бажання покінчити з життям за допомогою ціаніду. Таким чином, кіношна спільнота змогла врятувати одну з найвигідніших інвестицій.
У ретроспекції ми бачимо, як потворна дівчина прямує до гарненької. Із старанною недбалістю, яку вона довго репетирувала, звичайнісінька дівчина спотикається й падає на красуню. Незграбна тварюка штовхає її та вибачається: «Боже, вибачте...»
Навколо них ходить юрба, цей натовп гарненьких анонімних личок. «Королева паки сіна». «Принцеса свіжої цибулі». Гарненькі личка, які не запам’ятовуються, народжені, щоб фліртувати, і трахатися, і вмирати.
Усі ці роки й десятиліття тому красуня всміхається своєю вражаючою посмішкою і каже: «Мене звуть Кетрін». Вона каже: «Справді, Кетрін». Вона протягує руку й каже: «Кетрін Кентон».
Кожна кінозірка чиясь рабиня.
Навіть господарі служать власним господарям.
Нібито дружньо вітаючись, тварюка протягує руку у відповідь і каже: «Рада познайомитися. Я Гейзі Куґан».
І дві молоді жінки тиснуть одна одній руку.
АКТ ТРЕТІЙ, сцена п’ята
Ми повільно повертаємося в теперішнє. Мізансцена: день, кухня в підвалі таунхауса Кетрін Кентон, яку розмістили вздовж стіни в глибині сцени. Електропіч, морозильник, двері до провулка, запилене вікно в згаданих дверях. Вузькі сходи ведуть до другого поверху. На віконному склі ми все ще бачимо викарбуване серце з часів появи тут цуценяти Лавер-боя — о, багато, багато сцен тому.
На передньому плані сиджу я — на пофарбованому в білий колір стільці, ноги я поклала на такий же стілець, схрестивши їх у щиколотках; мої руки гортають сторінки ще одного сценарію. На колінах у мене лежить сценарій про Ліліан Гелман, у головній ролі Ліліан Гелман, написаний Ліліан Гелман.
У глибині сцени на сходах, що спускаються з другого поверху, з’являються ноги міс Кеті. Її рожеві пантофлі. Край її рожевого пеньюара. Пеньюар розходиться, відкриваючи шматочок гладенького стегна. З’являються її руки — одна стискає стос паперу, друга — жмуток чорної тканини. Ще до того як її обличчя з’являється у дверях, голос її кличе: «Гейзі...» Майже переходячи на крик, її голос каже: «Хтось мені дзвонив — щойно, з лікарні для тварин».
На сторінці Лілі Гелман біжить швидше за кулю. Вона сильніша, ніж локомотив, і здатна долати високі будівлі одним стрибком.
Стоячи у дверях, міс Кеті тримає чорну тканину й стос паперу. Вона каже: «Лавербой помер не від того, що їв цукерки...» — і вона кидає чорну тканину на стіл. Тканина залишається лежати там, створюючи обличчя з двома порожніми очима і відкритим ротом. Це лижна маска, точнісінько така, яку описано в «Рабині кохання», що її носив убивця з якудзи — той, із льодорубом.
Міс Кеті каже: «Той дуже милий ветеринар пояснив мені, що Лавербоя отруїли ціанідом»...
Як і багатьох, багатьох навколо нас...
На рукописній сторінці завдяки Лілі Гелман Червоне море розходиться, а Лазар встає з мертвих.
«Після цього, — каже вона, — я зателефонувала Ґроучо Марксу, і він сказав, що ти не запрошувала його на похорон...» Її очі виблискують, і вона каже: «Також ти не запрошувала Джоан Фонтейн, Стерлінга Гейдена[234] чи Френка Борзажа[235]», — тон її ніжного голосу підіймається, коли вона додає: «Єдиний, кого ти все ж таки запросила, — це Вебстер Карлтон Вестворд III».
Вона розмахує згорнутим стосом паперів, що тримає в руці, і ляпає ним по чорній лижній масці, від чого кухонний стіл підскакує. Міс Кеті верещить: «Я знайшла цю маску — вона була захована у твоїй кімнаті!»
Яке звинувачення. Моя міс Кеті каже, що це я отруїла пекінеса, а потім запросила тільки яскравоокого Вебстера приєднатися до нас у склепі, щоб він міг приїхати з квітами у мить найсильнішої емоціональної потреби. Вона наполягає: всі ці місяці, упродовж яких я нібито попереджала її щодо Вебстера, насправді я допомагала йому і підбурювала його. Вона стверджує, що я казала йому, коли приїжджати і як краще залицятися до неї. Після цього цей Вебстер і я, ми обоє отруїли Террі — випадково. Вона каже, цей Вебстер і я хочемо вбити її.