— Я гадала, що священики мають нас утішати, а ви мене вбиваєте!
Почувши цей крик невинності, служитель церкви зробив рух і замовк: перше ніж відповісти, він замислився. З хвилину ці дві особи, сполучені так дивно, потай розглядали одна одну. Священик зрозумів дівчину, тим часом як дівчина не могла зрозуміти священика. Він, очевидно, відмовився від якогось вирішення, що загрожувало нещасній Естер, і повернувся до своїх попередніх думок.
— Ми лікарі душ, — сказав він лагідно, — і ми знаємо, які ліки потрібні для їхніх хвороб.
— Треба багато чого дарувати злиденним, — сказала Естер.
їй здалося, що вона помилилася, вона сповзла з ліжка, простерлась біля ніг цього чоловіка, поцілувала його сутану і з глибоким смиренням звела на нього очі, зрошені сльозами.
— Я думала, що вже багато зробила, — сказала вона.
— Слухайте, дитино моя. Ваша згубна репутація завдала скорботи родині Люсьєна; вона побоюється і не без підстав, щоб ви не затягли його в марнотратство, у вир безумств...
— Це правда, я притягла його на бал, щоб заінтригувати.
— Ви досить гарні для того, щоб йому схотілося пишатися вами перед очима світського товариства, показувати вас і зробити з вас щось на зразок парадного виїзду. Якби він витрачав тільки гроші!.. але він витрачатиме час, сили, він утратить охоту до прекрасної долі, що готується йому. Замість зробитися в майбутньому послом, багатим, уславленим, предметом захоплення для всіх, він буде, подібно до багатьох розпусників, що втопили свої таланти в паризькому бруді, коханцем нечистої жінки. Щодо вас, то ви згодом повернетесь до колишнього існування, тільки на час піднявшись у сферу світського життя, бо вам бракує сили, яку дає добре виховання, щоб не піддатись порокові й дбати про майбутнє. Вам не вдасться порвати з вашими подругами, як не вдалося порвати з людьми, що зневажили вас учора вночі в Опері. Справжні друзі Люсьєна, стурбовані коханням, яке ви викликаєте в нього, пішли за ним, все взнали. Пройняті жахом, вони надіслали мене до вас, щоб дізнатися про ваші наміри й вирішити вашу долю. Але, якщо вони досить могутні для того, щоб очистити шлях цього юнака від перешкоди, то вони й милосердні. Знайте, дочко моя: особа, яку любить Люсьєн, має право на їхню повагу, бо справжній християнин обожнюватиме й бруд, коли в ньому випадково блисне божественне світло. Я прийшов з тим, щоб здійснити благодійний намір, але якби я побачив вас до краю зіпсованою, безсоромною, підступною, розбещеною до кісток, глухою до голосу каяття, я б покинув вас на волю їхньому гніву. Громадянське й політичне поновлення в правах, яке так важко дістати, яке поліція має рацію затримувати в інтересах суспільства, і якого ви, я чув, бажали за палкістю справжнього каяття, — ось воно, — сказав священик, витягаючи з-за пояса якийсь папір офіційного вигляду. — Вчора вас помітили, а це повідомлення датовано сьогоднішнім числом: ви бачите, які могутні ті люди, що цікавляться Люсьєном.
Коли Естер побачила цей папір, її так охопило конвульсивне здригання від несподіваного щастя, що на устах застигла посмішка, наче в божевільної. Священик замовк, дивлячись на неї, щоб перевірити, чи витримає стільки вражень ця дитина, не обдарована тією страшною силою, яку розбещені люди беруть із самої розбещеності, дитина, що повернулася до своєї крихкої й ніжної натури. Якби Естер була ще обманщицею й куртизанкою, вона розіграла б комедію, але, ставши знов невинною й правдивою, вона могла вмерти, як оперований сліпий може знов утратити зір, вражений надто яскравим світлом. Отже, цей чоловік наскрізь бачив у цю хвилину людську природу, але він залишився у спокої, жахливому своєю нерухомістю: це була холодна, біла, близька до неба гора, незмінна й похмура, з гранітними схилами, а проте благодійна. Продажні дівчата — мінливі створіння, що переходять безпідставно від остовпілої недовіри до цілковитого довір’я. Вони в цьому нижчі від тварини. Надмірні в усьому — в радощах, в розпачі, в релігії, в безбожжі — вони майже всі кінчали б божевіллям, якби властива їм смертність не косила їх і якби щасливий випадок не підносив декого з них над брудом, в якому вони живуть.