- Кажи. У тебе тридцять секунд.
Я зробив звіряче обличчя:
- Передай Салману Кагановичу, що я прийду сюди ввечері, об одинадцятій. Передай, що йому краще зустрітися зі мною і не дрочити долю. Зрозумів?
- А ти хто? - спитав голос без всілякої поваги.
Я не сумнівався, що мене фіксують усі камери спостереження.
- Хай Салман згадає, хто летів з ним у літаку з Брунею. Літак з Брунею, ти затямив, чи повторити?
Я свідомо обрав саме цей фрагмент біографії Салмана. Ордер на його арешт у Данії досі не втратив чинності, а це означало, що перевірити мої слова буде досить складно.
- А чому ти вирішив, що Каганович має до нас якесь відношення?
- А тому, що ти не перепитав у мене, хто це такий. Придурок! - я дико заіржав і пішов геть із виглядом переможця.
Сьогодні на мене чекав іще один важливий візит.
- Міжпланетний судовий виконавець Мамай.
Автоматичні двері банку слухняно розчинилися переді мною. У величезній операційній залі я обрав найближче віконце.
- Говорите українською?
- Так.
- Міжпланетний суд. Судовий виконавець Мамай. Мені потрібен начальник.
- Хвилинку.
Легенда поки що працювала бездоганно. У віконці швидко з’явилося нове обличчя із дещо стривоженими очима.
- Заступник начальника відділу роботи з клієнтами. Слухаю.
Я інтимно нахилився вперед:
- Дівчинко моя. Слухай уважно. У мене в кишені документи для арешту всіх ваших рахунків. Я їх не дістаю тільки тому, що хочу поговорити з вашим головним. Якщо протягом півгодини він мене не прийме, я дістану документи, і тут у вас почнеться веселе життя. Це я обіцяю особисто від себе. Але якщо мене приймуть, у вашої контори є шанс. Ви знаєте, що таке Міжпланетна виконавча служба?
Вона знала.
- Вам потрібна зустріч з Президентом?
- Не знаю, як це у вас називається. Але якщо він мені в якийсь момент заявить, що має недостатньо повноважень, нарікайте на себе.
- Зрозуміло. Лія, проведи пана до кімнати для переговорів. Ви не проти почекати кілька хвилин?
- Я ж сказав, що ви маєте цілих півгодини.
У супроводі ескорту з сексапільної операціоністки та двох молодиків із сек’юріті я дістався переговорної кімнати. Чай-кава-напої свідчили про те, що мене сприйняли всерйоз. Утім, відчувалося, що представники силових органів тут не рідкісні гості, принаймні паніки вони не викликають. Цікаво, що ця дівчинка вигадає, аби не допустити мене до керівництва?
Щиро кажучи, я відчайдушно блефував. Документи Міжпланетної виконавчої служби не мали права використовувати для прикриття навіть агенти УГС. Ця організація була покликана забезпечувати виконання рішень Верховного Галактичного суду, а тому мала страшенний авторитет і охороняла свої ексклюзивні права від усіх спецслужб. Подейкували, що насправді хлопці промишляють примітивним рекетом. МВС боялися тільки ті, в кого рильце в пушку. Але боялися сильно. І якби банк, до якого я звернувся, не відчував за собою гріхів, на мене вже давно б нацькували зграю юристів.
Чекати довелося рівно двадцять хвилин.
- Перепрошую, але чи не будете ви ласкаві перейти зі мною до віп-переговорної. На вас чекає Президент банку.
Це була операціоністка Лія, а з нею - ті ж самі мовчазні охоронці.
- Залюбки. Тільки прихопіть, будь ласка, мою каву. Я її там доп’ю.
Не змигнувши оком, дівчина взяла філіжанку до рук:
- Прошу.
Невеличка подорож тривалістю у три хвилини привела нас до модно обставленого приміщення, і я занурився в гостинні подушки шкіряної канапи.
- Ваша кава. Президент буде за кілька хвилин.
- Дякую.
Хай йому грець, а може, і справді податися в судові виконавці. Не пам’ятаю, щоб агентів УГС десь зустрічали з таким шиком.
- Доброго дня.
Президент був лисий, в окулярах і схожий на чемпіона Галактики з шахів.
- Судовий виконавець Мамай.
- Якщо можна, я хотів би подивитися вашу посвідку.
М’язи мого обличчя не поворухнулися навіть на міліметр.
- Залюбки, але є одна проблема.
- Проблема? - брови на безволосій голові поповзли вгору і досягли, здається, самої маківки.
- Так. По-нашому, біда. Моя посвідка лежить поруч із документами на арешт активів вашого банку. Дістати їх я можу тільки разом, але тоді в мене не буде заднього ходу. Ви розумієте?
Чемпіон Галактики закусив свою повну губу, мов п’ятикласник:
- Тобто ви хочете почати розмову як приватна особа?
- Абсолютно вірно! І якщо ми домовимося, то посадовою для вас я так ніколи і не стану.
- Говоріть.
Я набрав повні груди повітря:
- У вас є такий клієнт - «Кремл Ентерпрайзес»?
Не можу сказати, що я помітив вогник зацікавлення в очах мого шахіста, але головою він кивнув.
- Їхній бос - Ліон Родимчик. Знаєте такого? Так от, він перейшов дорогу дуже впливовим людям…
Президент банку застережливо підняв долоню:
- Якщо ви не проти, я попрошу зайти заступника, який займається безпосередньо цим клієнтом. Так буде правильно.
Я погодився, і господар взяв тайм-аут на доставку заступника. А я сидів і подумки вирішував питання - якщо вони так дбають, аби все було правильно, то якого дідька тоді бояться Міжпланетної виконавчої служби?
Президент тим часом давав вказівки секретарці:
- Знайдіть його хоч під землею, - певно, цей заступник не був найдисциплінованішим.
- Може, вам іще кави? Все одно чекаємо.
- Залюбки.
І поки секретарі займалися пошуками, ми пили каву у повній мовчанці. Воно й зрозуміло: які можуть бути спільні теми для розмови у керівника банку та рекетира з виконавчої служби?
На середині третьої філіжанки двері переговорної розчахнулися, і до помешкання стрімко увірвався кучерявий красень з голівудською посмішкою та відповідними манерами. Підлетівши до канапи, він радісно замкнув свої обійми на моїх плечах і проїхався своєю ідеально виголеною щокою по моїй.
- Привіт!
- Ви… ви знайомі? - президент отетерів не менше за мене.
Красень зупинився, замислившись, а потім простягнув мені свою долоню і радісно відрекомендувався:
- Ізо Лейбович! Нас знайомили, здається, на дні народження у Рудницькі. Так?
- Пан Лейбович, мій заступник, - підказав президент. - Він займається стосунками з державними органами.
Нічого собі, у них є спеціальний заступник для державних органів. Але мене він не влаштовує.
- Ви хочете спрямувати нашу розмову на офіційний шлях? - моя рука загрозливо потяглася до кишені.
- Бог із вами! - президент підхопився з місця і зробив своєму заступникові страшні очі так, щоб я цього не помітив. - Пан Мамай - представник Міжпланетної виконавчої служби.
Не можна сказати, що заступник припинив усміхатися, але його обличчя все-таки втратило частину оптимізму.
- Значить, ви дуже схожі на одного мого приятеля. Він теж, здається, працює у Галактичному суді.
Аут. Я такі подачі беру, не замислюючись:
- Суд і виконавча служба - різні організації. Але поки що я тут як приватна особа. Я наголошую: поки що.
- Це по Родимчику.
Брови Лейбовича злетіли вгору, демонструючи найвищий ступінь здивування.
- Родимчик?
- Родимчик, - повторив президент з притиском.
- Вже по кому, по кому, а по Ліону не може бути жодних проблем.
- Ти мені вже це казав. Звідки тоді взявся цей гой?
- У Родимчика високотехнологічне виробництво. Там дев’яносто відсотків - наука, а хіба наука може давати проблеми в суді?
- Про Кішона ти казав те саме, тільки там був салон краси, який не може давати проблем. І що вийшло?
- Кішон - це зовсім інша справа. Там ти знав усе від самого початку. Я з першого дня казав тобі…
- А тут?!
- Тут?
- Тут!
- А що тут?
Вони раптово замовкли і обидва обернулися до мене. Але я не забарився з відповіддю:
- А тут у нас викрадення технологічних ноу-хау. Контрафакт! - я навмисне обрав це порушення, бо, по-перше, його важко спростувати, а по-друге… по-друге, здається, відповідає репутації адона Родимчика в очах його власних банкірів.
- Макес им ойфн а бойх