- Який дистрибутор? Я у магазині купувала.
Я закусив губу.
- Ой, вибачте, продавець. Повідомив продавець.
- Зачекайте. Для мене подруга купувала, він не міг знати.
- Ну, значить, подруга… - Господи, як складно з цими жінками. - У мене тут анкета, і в ній не зазначено, хто саме.
- От сучка, - раптом відповіла трубка. - Вона ж обіцяла, що буде мовчати.
Я натиснув кнопку відбою. Почутого було достатньо. Отже, рахунок чотири-нуль. Та-ак. Як нам казали на кафедрі математики, три - ще не статистика? А чотири?
І я всерйоз взявся до телефону.
За півтори години з’ясувалося, що з сорока семи обдзвонених потерпілих препарат «Граціоза» приймали геть усі, тобто рівно сорок сім. Тому сорок восьмий дзвоник я зробив Ляху.
- Здається, я знайшов.
- Чекаю.
Приємно, чорт забирай, іти до начальства, маючи розгадку справи в кишені. І це, зауважу, за три доби роботи. Чи зміг би хтось упоратися швидше?
Лях сидів за столом, замислено звівши брови.
- Чого, козаче, зажурився?
- А ти гадаєш, ти у мене один такий?
- Такий - один, бо я готовий викласти тобі розгадку ребуса про незайманих дівчат, а точніш, тепер уже займаних.
- Давай.
Я осідлав начальственний комп’ютер:
- Дивися сюди. Дві з трьох анкетованих приймали препарат для схуднення «Граціоза». Красиво?
- А третя?
- Так отож-бо й воно! Третя теж приймала, тільки крадькома. Я її розколов по телефону, особисто. А потім обдзвонив сорок сім їхніх колег за нещастям. І виявляється, що «Граціозу» приймали геть усі. Добираєш? Отакий я молодець.
Лях на секунду замислився.
- Виробник?
- «Пані Граціоза Інтернешенел», Польща.
- Продавець?
Тут я ковтнув повітря. Оце так молодець! Не дотямив поцікавитися, хто цю гидоту продає.
- Ну?
- «Краса і сила», - я раптом згадав рекламу, навішану на кінець «Юпітеріанської кантати». - Точно. Корпорація «Краса і сила».
Професійна пам’ять агента - незамінна річ. Отак от вчасно згадати колись почуте ви б змогли? Особливо під грізним поглядом начальника.
- Який у тебе план дій?
- Все дуже просто. Налітаємо на продавця під прикриттям податкової. Вводимо свою людину і починаємо трусити. За тиждень обіцяю результат.
Начальникові брови полізли вгору.
- За тиждень? А я тобі обіцяю результат за годину. Ні, навіть за півгодини. Ти хоч знаєш, хто господар корпорації «Краса і сила»?
Починається. Як швидко безкомпромісний оперативник може перетворитися на політикана. Тільки дай йому доступ до коридорів влади. Я демонстративно всівся на стільця і відкинувся на широку спинку.
- Ляше, а я думав, ти мене знаєш. Мені по барабану, хто у них господар. Бо маємо справу з антиукраїнською змовою. І я піду до кінця.
- Ну, по-перше, щодо змови - це ще треба довести. Можливо, просто не прорахований побічний ефект.
Я скептично скривився.
- А по-друге, тепер ти дивися сюди.
Лях набрав щось на клавіатурі, одночасно розвернувши монітор до мене. І я зі свого напівлежачого положення отримав змогу помилуватися красивим написом, який поволі виступав на екрані.
«Корпорація «Краса і сила». Президент - Володимир Винниченко».
Тут уже мені стало не до лежання.
- Цього не може бути!
- Може.
- Він же патріот! Він же стільки зробив для нашого народу! Завдяки йому відкрилися нові обрії в опануванні людського тіла. Він же…
- Він же кум Генерального писаря УГС, - в тон додав Лях. - А ти кажеш, антиукраїнська змова.
Я зосереджено пожував губами, намагаючись укласти все це в голові.
- Виходить, що його розігрують в темну?
- Гай-гай, який швидкий! Давай так, ти, по-перше, купиш в магазині цю «Граціозу», чи як її там, та віддаси на аналіз до нашої лабораторії. Хай розберуть її на запчастини.
Пропозиція здалася мені дещо дивною:
- Купити в магазині? А в нас що, звичайних служб нема для такої роботи?
- Дитино, - Лях перегнувся через стіл, взяв мене за вухо і добряче трусонув. - Ти - суперсекретний агент. Навіть у межах Служби. А якщо на тебе почне працювати весь апарат, що станеться з твоєю секретністю, га?
- Зрозумів, - я вирвався з його цупких пальців, підвівся та похмуро рушив до дверей.
- Давай-давай. Попрацюй трохи ніжками. А я поки подумаю, як із Винниченком будемо витанцьовувати.
- Мені, будь ласка дві «Граціози».
- Для вашої дівчини вистачить і одної.
- У мене дві дівчини.
Фірмовий відділ Корпорації «Краса і сила» миттєво пожвавішав.
- А звідки ви довідалися про цей препарат?
- А чи не погодитеся заповнити анкету?
- Залишіть, будь ласка, свого телефона, аби ми могли поцікавитися ефектом.
Милі дівчата. Щоправда, як на мене, трохи захуді. Ну і, судячи з результатів дії «Граціози», мають іще деякі інтимні особливості.
- Про препарат мені сказала подружка. Анкету не заповню, бо неписьменний. Телефон вкрали.
- Ну, тоді візьміть нашу візитівку.
- Із задоволенням.
Вирвавшись із чіпких обіймів торгівців здоров’ям, я гайнув до Центральної експертної лабораторії УГС. Щоправда «гайнув» - це сильно сказано. Як і будь-яке точне хімічне підприємство, лабораторія була розташована на острові посеред моря, Київського моря, з метою зменшення хімічного впливу цивілізації.
- Щось шукаєте?
За стійкою в приймальні сиділа сувора тітка, зовні чимось схожа на таргана. Я вирішив не удавати із себе знавця хімії, тим більше що з такими тітками це не пройде, а просто показав посвідчення секретного відділу:
- Мені треба зрозуміти, чи насправді тут всередині те, що написане на обкладинці.
Вона взяла морквяні коробочки «Граціози» з моїх рук.
- Аналіз на ідентичність зразків?
- Ні, це не зовсім… - і як його сформулювати доладу? - Чи відповідає воно… Словом, чи насправді оце о призводить до схуднення і чи немає там якихось інших ефектів.
Здається, жінка зрозуміла, тому що взялася заповнювати форму.
- Нам достатньо однієї пачки, - сухо мовила вона.
- Знаю. Це для себе, - я сховав зайву «Граціозу» до кишені.
- Просто збісилися всі на цьому схудненні.
- Я не збісився. Це для роботи.
- Та я не про вас, - питання явно було болючим, щось там у неї зі схудненням не склалося. - От скажіть, юначе. Невже вам подобаються худі жінки?
- Ні, - чесно зізнався я. - Мені подобаються цицькаті.
- Ви не повірите, але більшість чоловіків відповідають так само. А ці дурепи весь час мучають себе дієтами…
Здається, агенте Мамай, тема вашого розслідування зачіпає больовий нерв усього суспільства, а не тільки його незайманої частини. З такими думками я повернувся до свого кабінету і взявся до другого зразка. Подивимося, що воно за «Граціоза» така. Цього разу ніхто не стовбичив за моєю спиною і не заважав дотепами, оскільки ліквідований Сагайдачним терорист несподівано десь виплив, живіший за всіх живих, і тепер мій сусіда мав клопіт, мотаючись світами та шукаючи винних у помилці. А я проте мав змогу зосередитися на справі.
«Худнемо назавжди». Слоган непоганий. Коробка жовтогарячого кольору, аби привертати увагу покупців. Країна походження - Велика Польща. Власник торгової марки і виробник - «Пані Граціоза Інтернешинел». «Права захищено». Хто б сумнівався. Нижче номер патента.
Я ретельно фіксував усі дані для справи.
Патент зареєстровано в Англії. «Мальборо Інкорпорейтед». Ну, це явно для солідності. У поляків неймовірний гонор часто межує з жахливими комплексами меншовартості.
Інструкція по-нашому. Як годиться, з помилками. «Препарат дозволить вам схуднути і ніц не повніти навіть за причини народження». Коли вже нарешті у Всесвіті як слід вивчать україн-ську?
Про побічні ефекти жодного слова. Воно і зрозуміло - уявіть собі напис: «у незайманих дівчат може спостерігатися небажане…», ні, скоріш несподіване, точніше несподівана втрата… чи згуба… чи як там воно. Словом, типова диверсія. Аж надто влучне маркетингове позиціонування. За цільову аудиторію взято дівчат, які думають про одруження і не забувають про можливі наслідки народження дітей. От сволота!
На моніторі заблимала позначка у вигляді конверта. Я одразу ж тицьнувся туди і отримав звіт Центральної лабораторії. Слава Україні! Наші служби працюють оперативно.