За таких умовах найкращим для мене було залягти та притиснути вуха, як побитому собаці.
Так я врешті і вчинив - набрав номер Галушки та промовив:
- Я приїхав.
- То я чекаю, - відповіла вона, і мені одразу потепліло на душі.
Як і годиться, в робочий час Галушка була в лабораторії. Коли я зайшов, очі її відірвалися від екрана і засяяли, немов два вогники. Вона й справді чекала! На якусь мить я відчув себе найщасливішим чоловіком у Всесвіті, але потім згадав про Службу й одразу повернувся до стану найнещаснішого у світі агента.
Я сів до столу і поклав свою руку так, аби вона несамохіть торкалася Галушчиної, коли та працює маніпулятором. Мій маневр було оцінено і маніпулятор збільшив амплітуду своїх рухів, забезпечуючи регулярний контакт.
- Как пагодка в Масквє? - спитала вона.
- У Сурґуті, - уточнив я. - Там уже глибока осінь. А як ви тут?
- Нівроку. Працюємо.
Я не став ділитися своїми проблемами. Хай вони залишаться на службі. Добре працювати, коли від роботи залежить доля тільки власної дисертації, а не, скажімо, усієї нації. Коли можна дозволити собі помоделювати, а що то воно буде, якщо біодобавку ввести до організму дівчини. І при цьому не думати про соціальні наслідки та про скалічені життя.
- І які результати вашої праці?
- Цікаві, - маніпулятор знов пройшов біля самої моєї руки, так що вона відчула шовк дівочої шкіри. - Ваша добавка, юначе, виявилася не такою вже простою. Вона справді дає тривалий ефект схуднення, але, що цікаво, тільки за умови українського способу харчування, тобто традиційного українського - багато жирів, білків, а грубо кажучи, сала. Отака от хитра штука, і я вже думаю, чи не почати й собі її вживати… - Галушка хитро зиркнула на мене.
- Тільки спробуй, - насварився я пальцем вільної руки. - А побічні ефекти?
- Немає.
- Як це немає? - я раптом відчув, що з-під мене вибивають стільця. - Чому немає?
Дівчина щиро здивувалася:
- А що, мають бути?
- Зачекай, - сказав я. - Ніяких ефектів?
- Жодних, - підтвердила Галушка.
Якась маячня. Цього просто не може бути.
- І в незайманих дівчат? - уточнив я.
- А що має статися з незайманими дівчатами? - запитала Галушка і трохи зашарілася, але я цього не помітив.
- Господи, скажи заради Бога, ти незайманих дівчат дивилася?
- Напевно, дивилася, а то що?
- Дівочість їхня на місці?
- А куди вона могла подітися? - не зрозуміла Галушка. Все-таки науковець, він науковець і є.
- Розсмоктатися! - випалив я. - Давай показуй мені незайманих дівчат!
Якби сторонні чули нашу розмову, ото б повеселилися!
- Що ти верзеш? Хто тобі сказав таку маячню?
- Академік Майборода! Дідусь твій. Давай показуй дівчат!
Галушка знизала плечима, але взялася перебирати моделі, аж поки, як я вимагав, знайшла незайману дівчину. Я уважно дивився на екран, і, щиро зізнаюсь, математична модель незайманої дівчини мене трохи розчарувала. Натуральні виглядають якось привабливіше. Тим часом Галушка довго запускала якісь підпрограми, гралася з меню, поки розгублено відкинулася на стільці.
- Точно. Немає.
- Ну, слава Богу! - видихнув я.
- Це в якому смислі?
- В смислі, я ж тобі казав!
- Зачекай, але ж цього не може бути! - дівчина переводила погляд з мене на монітор, а тоді назад.
- Сучасна наука не оперує словами «не може бути», - ця фраза вийшла аж надто карбованою, здається, я все-таки десь її поцупив.
- Тобто я хотіла сказати, що це вищий пілотаж.
- А оце вже краще.
Приємно здивувати кохану дівчину, особливо, якщо це відбувається в її царині. Вищий пілотаж - добре сказано. І головне, що цього паскудника-пілота треба якнайшвидше зловити за руку. Тільки як це зробити, коли мене щойно відсторонили від ведення моєї справи!
- Слухай, а скажи-но мені, шановна пані науковець, кому сьогодні до снаги здійснити такий, як ти його назвала, акт «вищого пілотажу»?
Вона явно виглядала розгубленою.
- Ну, як це, кому… Мені, наприклад. Використовуючи метод академіка Майбороди ми сьогодні можемо точково впливати…
- Молодці, - перервав я її. - А іще хто?
- Серед гуманоїдів, здається, ніхто.
- А негуманоїди? Наприклад, гідробіонти?
Галушка стенула плечима.
- У мене немає достовірних відомостей, але гідробіонти через свою специфічну структуру досить добре розвинули біохімію. Єдине, що їм могло не вистачити знань про людський організм.
- Знання про людський організм, - зауважив я, - сьогодні не є закритими ні для кого і, здається, даремно.
- А ти когось конкретно підозрюєш? - Галушчини очі були великі-великі, і саме такими я їх люблю.
- Є тут один артист. Друг мого приятеля Сагайдачного, - здається, я почав розуміти, що буду робити далі, попри навіть відсторонення від справи.
- Це той приятель, якому зробили обрізання?
- Обрізання? - здивувався я, а тоді згадав свою пригоду перед Ізраїлем. - Точно. Він і є.
- Тоді його треба впіймати. В смислі, не приятеля, а гідробіонта.
- Так отож, що треба, - я зітхнув, і несподівано для себе вимахнув рукою, відганяючи геть сумні думки. - Слухай, Галушко, а що ти робиш сьогодні ввечері?
Вона посміхнулася:
- А що треба, щоб я робила?
- Гадаю, якось вже зорієнтуємося по ходу справи.
Може, я все-таки заслужив на один спокійний вечір поруч із коханою дівчиною, так чи ні? Я вас питаю.
Друзяка Сагайдачний зустрів мене звичними пристьобами.
- А, терорист-кіднепер! Я, розумієш, тут ганяю всіляких сявок, по суті своїй босоту, а головний отаман, як виявляється, сидить за сусіднім столом. Викрадач жінок та професорів, батьків та дітей…
- Іди ти, - огризнувся я. - Злови свого інфузорійця, тоді поговоримо. До речі, як там він поживає?
Сагайдачний перекинув люльку з одного кутка рота в інший:
- Та ти розумієш, слизький, собака. Знов утік.
Я сів на своє місце й підсумував:
- Одне слово - гідробіонт.
- Це точно.
От бачите, варто лише нагадати людині про соломинку в оці, й вона одразу втрачає бажання підколювати.
- Слухай, старий, а він не міг влаштувати тобі помсту, як гадаєш?
Сагайдачний невпевнено почухав потилицю.
- Напевно, міг. А то що?
- А те, що в гідробіонтів біохімія на найвищому рівні. І він міг сконструювати цю кляту добавку для схуднення, од якої дівчата втрачають цноту. Щоб помститися за тебе всій українській нації.
Мій сусіда завмер на місці, а потім спитав:
- Ти там не перегрівся у своєму Сибіру?
- Там плюс п’ять.
- Значить, застудився, - він витяг люльку і пригладив нею вуса згори-вниз. - Це називається менінгіт, я читав.
- Сам ти це слово.
Задля справедливості треба зауважити, що після компактного формулювання нова версія виглядала досить незграбно. Я б і сам здивувався, почувши таке. Але нашій службі часто доводиться мати справу з дивними речами, а тому навіть найфантастичніша версія має право на існування - хто їх знає, цих негуманоїдів, які там закони помсти. Люди колись намагалися вбити всю родину кривдника, то може, ці гідробіонти нищать одразу націю?
- Слухай, терористе, там тобі голосове повідомлення прийшло, - Сагайдачний показав у бік телефона.
- Дякую.
Цікаво, що б це могло бути. Якби Лях, він просто потелефонував би. А голосове - це офіційна інформація. Може, я забувся здати обладнання після Сурґуту? Так я ж нічого із собою не брав.
Противний операторський голос сказав мені:
- Тимчасово ізольована, зареєстрована під іменем капітан Аксінья хоче бачити агента Мамая. На ваш розсуд.
Присягаюся, я вирішив, що недочув, а тому прокрутив повідомлення ще раз. Точно, капітан Аксінья. Що їй від мене треба? Звичайно, іншим разом я б нізащо не пішов на таке побачення, але в моїй ситуації доводилося хапатися за будь-яку соломинку. А раптом вона погодиться дати свідчення тільки мені, на знак старої дружби? Всяке може бути. Тому я похапцем зібрався і вискочив у двері.
- Ув’язнена красуня скучила за своїм викрадачем? - услід загримів Сагайдачний, користуючись тим, що я не маю часу відповісти. От зараза, прослухав мій службовий трек, це ж просто хамство!