То лише зупинки на моєму шляху.
Пола Коул[16], «Me» («Я»)
І тут до мене дійшло. Я неправильно дала собі визначення — тобто не зовсім правильно. Я глибоко вдихнула й витримала паузу. Я була готова до того, що Ланс підніметься з-за столу й піде, назвавши мене безнадійним романтиком, не здатним керувати жодною династією. «Було приємно познайомитися, тюхтійко!» Нарешті я усвідомила беззаперечну правду.
Тож я визнала:
— Я гуманістка.
І уточнила:
— Яка волею обставин є підприємцем.
А потім прямо заявила:
— І вважаю, що можу захистити себе, нікого не кинувши.
От і полегшення. У той момент я вже не хвилювалася, раптом Ланс кине мене, бо щось усередині ніби стало на своє місце: безжальне співчуття. Так, мені набридло терпляче зносити дурнів. Ні, я більше не терпітиму мило та натхненно чиюсь негідну поведінку, в тому числі власну. Спочатку я одягну свою кисневу маску. Я застосовуватиму свою владу на повну. І домагатимуся цього без помсти, образ, із вдячністю за все, що маю. У душі я муркотала, мов пантера на своєму дереві. І всміхалася.
Я, напевне, пройшла випробування, бо Ланс усміхнувся у відповідь.
— Що ж, чудово. Це все, що нам необхідно було знати, — сказав він із радісним полегшенням. — Тож ось що має робити підприємець-гуманіст…
І виходячи з того, ми спланували моє майбутнє. Любов, закон джунглів і решта.
А як щодо моєї колишньої компанії? Вони почали друкувати статті про антицелюлітні креми та вагітних наречених (нічого не маю проти вагітних наречених — моя мати була однією з них). І невдовзі збанкрутували. Карма. Дхарма. Ще б пак! Кожен пішов дорогою, яка йому судилася.
Я стала Розпалювачкою Вогню.
У Вашингтоні я користувалася метро протягом трьох років, але тижня тисняви серед пригнічених і виснажених держслужбовців (які щодня їхали на роботу з передмістя, були вдягнені в затісні дешеві костюми й поганенькі краватки, їли якісь батончики та розсіяно поглядали в темний тунель), було достатньо, аби зробити висновок: «Так, робота з дев’ятої до п’ятої може бути ще тим пеклом».
У той період мені часто доводилось у службових справах спілкуватися з військовими та співробітниками Пентагону. Вегетаріанка, аполітична канадійка, в бюстгальтері з лікувальними кристалами та з законом притягнення[17] як секретною зброєю, тоді я не надто тішилася від зустрічей із полковниками. Я дивилася на них з неприхованим осудом. Але зараз я можу сказати з власного досвіду, що в Пентагоні повно освічених людей, для яких найважливіше — дійсно зміцнити мир у світі. Вони вірять у світовий розум, і вони на диво неупереджені. Тож я помилялась. Дух людяності здатний розквітнути всюди.
Дух підприємництва теж здатний розквітнути всюди — навіть у лабіринтах офісних кубиклів і на заводських конвеєрах.
Ще до початку моєї співпраці з Пентагоном я почала розмахувати прапором великої свободи, яку давала робота на себе: «Тікайте!», «Знищте обмеження!», «Царство творчості чи смерть!» Я повитуха там, де народжуються стратегії втілення в життя мрій про свободу — і я пишаюсь цим не менше за будь-якого баптиста чи морського піхотинця. Правота — прекрасна, та небезпечна штука.
Завдяки соціальним медіа серед нас є чимало крутих хлопців і дівчат, які кажуть: «До біса систему!» — і пропагують свої погляди серед безлічі підписників на сторінках популярних блогів, видають бестселери, беруть участь у популярних ток-шоу. А це спричиняє появу почуття переваги одного над іншим і протистояння. Робота проти кар’єри. Ніндзя проти безжальних топ-менеджерів. Митці проти держслужбовців.
Невже той, хто працює в ABC Tool & Die і виготовляє форсунки, позбавлений можливості жити щасливим життям? Невже ті, хто працює за конвеєром або в офісі, менш сміливі, менш вільні, менш… підприємливі? Я знаю віце-президентів з маркетингу, які почуваються абсолютно вільними, проявляючи свої таланти та вміння. Я також знаю багато людей, над якими ніхто не стоїть, та в нещадному ставленні до себе вони самі не поступаються якнайсуворішому босу.
Річ не в обгортці. Не у формі. Ми маємо бачити суть речей.
Я прагну заохочувати дух творчості. У системі та поза її межами. Всюди.
Майк Роу, ведучий програми «Брудна робота» на каналі Discovery, резюмував це на щорічній конференції TED[18] у своєму легендарному виступі, присвяченому війні проти роботи. Він починає свою майстерно побудовану лекцію з розповіді про кастрацію овець, потім торкається давньогрецької філософії та закінчує глибоким висновком: «Чистота і бруд не є протилежностями, це дві сторони тієї самої монети. Так само як інновація та імітація, ризик і надійність».
17
Згідно із законом притягнення, зосереджуючись на позитивних або негативних думках, люди притягують у своє життя відповідно позитивні чи негативні події.
18