Выбрать главу

їм таки вдалося зробити їй укол. Вона почала заспокоюватися. Її поклали на ноші: матінко, не відпускайте мене саму, поїдьте зі мною, будь ласка, мені страшно — ти благала, аж доки не заснула, а ви, матінко, виконуючи свою милосердну місію, піднялися разом із нею в білу карету швидкої допомоги, яка відвозить усіх до божевільні; коли ти прокинешся, то лежатимеш у білій кімнаті, де буде лише одне вікно, яке виявиться зовсім не вікном, а лише великою фотографією, хоча ти думатимеш, що то справжнє вікно, адже нам, божевільним, все ж роблять цю честь: вішають на стіну фотографію, щоб ми думали, що зовнішній світ — не вигадка. Ти вже ніколи звідти не вийдеш. Ніхто не повірить, що я, чи якийсь інший чоловік, був із тобою в ліжку, жоден чоловік не заліз би до ліжка такої старої, як ти, Пето, навіть я, хоча я наймерзенніший з них усіх; сміття, сміття, у цьому домі саме лише сміття, — каже отець Асокар, але мені довелося наважитися на зґвалтування, щоб позбутися тебе. Грець із Інес. Її вигадав я, щоб торкнутися краси, але в глибині цієї краси молодої Інес мешкала ти, весь час, цілими століттями, жива, ніби вогнище, мінлива, ніби вода, ти чекала на ту мить, коли я повірю в те, що тримаю у своїх руках красу, щоб ти її мені підмінила, як той касик, який підмінив дівчинку-відьму тобою, щоб ти замість неї понесла покарання, тож із глибини віків ти весь час намагалася вчинити протилежну підміну. Проте я тебе здолав. Якщо ти відьма, що сумнівно (хутчій за все, ти лише ще одна нікчемна стара), то я перехитрував і знищив тебе. Інес була тільки моєю приманкою. Це ти страждатимеш у неволі, знаючи, що я, якого ти жадаєш, далеко від тебе, і ти просто дивитимешся у світле вікно, яке спеціально розмістили дуже високо, щоб у тебе не виникало бажання втекти на мої пошуки чи роздерти нігтями оману тієї світлини. Тому завтра я замурую решту вікон, які ще не замурував у цьому будинку. Тепер жодне з них неможливо відчинити. Я замуровував їх так ретельно, що ніхто й не помітить, що вони колись існували, адже вночі, стоячи на риштуванні, я створюю рани на тиньку — пори, заповнені білою слиною, в яких плодяться павуки, і полущені шари старої фарби, які вдаватимуть запустіння. Я вже давно знищую вікна. Тож тепер настав час знищити його. Ти непокоїтимешся про стан твоєї бідолашної хворої дружини і не знатимеш, що вона — Пета Понсе. Я мушу знищити тебе. Моя уява — твоя рабиня, схоже на те, як тіло Інес було твоїм рабом, тобі потрібна моя уява, щоб жити, ми з Інес були твоїми слугами, геральдичними тваринами, вигаданими, щоб симетрично, з обох боків підтримувати твої героїчні пропорції. Її я вже знищив. Ти вже починаєш хитатися. Тепер я мушу знищити себе, щоб ти остаточно впав і розбився на тисячу уламків, які складуться у возик Німенького і які Німенький відвезе до свого подвір’я, щоб дощ, негода, вітер і бур’яни доламали і зрештою знищили їх ущент. Я маю чимало чистих аркушів, які чекають на те, щоб я написав на них твій фінал, я маю багато часу, щоб вигадати тобі наймерзенніший фінал, адже нарешті я в безпеці в цьому будинку, цієї ночі немає упорядчої присутності матінки Беніти, тепер може трапитися будь-що, після того як старі вичистили каплицю, не залишивши жодних слідів нашої присутності, й пішли спати. Завтра вони прокинуться зі свіжими головами, готові наново творити свій всесвіт, я змушуватиму їх танцювати за моїми замурованими вікнами — будинок знищено, не лишилося жодних отворів, ні щоб увійти, ні щоб вийти, будинок став імбунче, ми всі стали імбунче, в нас нічого не залишилося, я більше не боюся Пети Понсе, тому що матінка Беніта забрала її в білому фургоні, зав’язану в гамівну сорочку, вона стогнала, аж доки не замовкла, її ув’язнять у якійсь дірі в центрі землі, її забрав білий фургон, місіа Ракель, як жахливо, що це трапилося з нашою доброю місіа Інесітою, вони поїхали близько пів години тому, тож місіа Ракель так само їде навідати тебе в лікарню. Коли місіа Ракель іде, я знаю, що і старі, і сирітки вже повкладалися спати, щоб усе це забути. Я відчиняю ширму, яка тепер є єдиним отвором, який залишився в будинку, відмикаю вхідні двері й виходжу на вулицю.