4
Рита ніколи не бачила крові на трусах Ірис. Та сама їх прала. Бідолашне дівчатко без матері. На холоді в неї пухли і багряніли руки. А щодо крові — жодної крові.
Вона зачинилася разом із нею в кімнаті, щоб допитати її. У тебе ніколи не було крові? Ха, ви думаєте, я звичайнісіньке мале дівчисько, не більше, але ні, я жінка, у мене регулярно йде місячне і з мене щедро тече кров, я єдина сирітка, у якої йде місячне, всі решта — маленькі дівчатка, а тому мені з ними нудно… Просто коли в мене йде кров, я сама перу свої труси, щоб не завдавати вам труднощів, адже ви завжди така добра до мене, сеньйоро Рито.
Рита не вірила жодному її слову, вона занадто добре її знала: чистухою Ірис не була, а решта дівчат на неї просто не зважали. Вона спробувала натякнути на ті речі, які відбуваються між чоловіком і жінкою. Але як вона могла це зробити, якщо сама була незаймана? Вона ні в чому не була певна. Вона не знала, що й думати. У будинок ніколи не заходили чоловіки. Ірис ні разу не визирала на вулицю з того часу, як її сюди привезли. Проте бідолашна дівчинка знала так мало про те, щó відбувається між чоловіком і жінкою, що лише знуджено позіхала під час розмови, не звертаючи уваги на те, що випитувала в неї Рита, надзвичайно обережно, щоб раптом не відкрити їй очі, бо ж вона була невинна, вона майже її не слухала, посмоктуючи свого пальця, — досить, облиш це, не пхай пальця до носа, не їж шмарклів, брудне дівчисько, — а вона лиш розгладжувала пальцем волосся, поки Рита демонструвала дива делікатності у своїх питаннях… Так, дівчинка була невинною. Утім, Рита не йняла їй віри в те, що вона сама пере власні труси, коли має місячне. Вона стежила за нею: цього місяця нічого, звісно ж, наступного так само — брехня, нічого вона не прала. І найгірше було те, що вона ставала все товстішою, слабшою і сонливішою.
Рита пішла до Брихіди, щоб поділитися з нею своєю тривожною таємницею. Та знала все, і про тí речі вона теж мусила б знати: сама народила двох діток, обидвох, щоправда, мертвими, хтозна чому, така була Божа воля. Незадовго після цього помер і її чоловік. Лежачи на ліжку, Брихіда слухала її з неабиякою цікавістю і, поміркувавши з півтори хвилини, сказала, що, безумовно, це було диво. Коли в жінок народжуються діти без брудного втручання чоловіків, то це диво… З неба спускається ангел і все. Диво. Зрозуміло, що передовсім треба було оглянути Ірис, аби переконатися в її вагітності. Маріа Бенітес — знахарка. Але як ми розповімо їй про диво, Брихідо, про це ще до вечірньої дізнається весь будинок і в нас заберуть Ірис з дитиною або їх обох покарають, бо люди зараз справжні єретики, вони не вірять у дива, дехто з них і в Богородицю не вірить. Та Брихіда все ж наполягла на тому, щоб покликати знахарку, хай та обережно огляне Ірис, нічого їй туди не пхаючи, бо ж вона незаймана, щоб дівчинка не здогадалася, що з нею відбувається. Марія Бенітес підтвердила їхні припущення: Ірис була при надії, сучасні дівчата вагітніють, лише раз зачувши запах чоловічих штанів.