Нікого більше нема. Я нарешті відновив ясність мислення. Думки знову впорядковуються й падають на дно моєї прозорості, де світло розриває на шматки останні приховані страхи й вагання. Я — цей пакунок. Я захищений шарами мішків, у які запхали мене старі, і через це мені не потрібно робити пакуночків, і взагалі нічого не потрібно робити, я нічого не відчуваю, не чую, не бачу, бо не існує нічого, окрім цієї порожнини, яку я займаю. Мішковина, грубі вузли, шви зі шнурків дряпають мені обличчя. Мої ніздрі, як і моє горло, повні ворсинок. Моє тіло скорчене під дією сили, з якою зшито мішки. Я знаю, що це єдина форма існування — печіння від подряпин, задишка від ворсин, біль від стискання, адже якби була інша форма існування, то разом із нею мало би бути минуле й майбутнє, а я не пам’ятаю минулого і не знаю майбутнього, щасливо відпочиваючи тут, у моєму забутті, адже я все забув, і все забуло мене. Моєю єдиною ознакою є моя подруга самотність. Я пильную за нею, щоб ніхто не потривожив спокій мішка, який захищає мене ефективніше, ніж ці саманні стіни. Так, я пам’ятаю про стіни. Але більше я ні про що не пам’ятаю, майбутнє триватиме доти, доки ці стіни не впадуть. Залишилося ще зовсім недовго, і це все добіжить до свого визначеного кінця: тут здійметься курява, щойно голодні ротяки екскаваторів порушать віковічний спокій цього саману, з якого витворено цей світ, а після них жорстокі відбійні молотки й катки зломлять опір землі, яка гадала, що знайшла своє втілення в цих мурах і лабіринтах, і повернуть її до природного стану пласкої поверхні, що, як і будь-який ґрунт, складається з каміння, шматків дерев, листя, гілок, що гниють або висихають, якихось шматків кольорового гіпсу, ока, щелепи змія, ганчір’я, паперу, що розкладатиметься, мішків, у яких, можливо, лежатиме хтось, хто кричатиме: ні, рятуйте мене, я не хочу вмирати, мені страшно, я слабкий, знерухомлений, залишений напризволяще, безстатевий, розплющений, — але я не кричатиму, тому що немає інших форм існування, я в безпеці тут, усередині того, з чого ніколи не виходив, я господар цієї порожнини, яка мене пречудово оберігає, бо вона моя господиня. Кажуть, що існують ефемерні пасажі, занедбані подвір’я, коридори з довгими штучними перспективами, нагромаджені предмети, призначення яких уже ніхто не пам’ятає, гнилі плями, які спроквола ширяться стінами, легенька вуаль пилу, що спадає з поточеної шашелем деревини, кімнати, сповнені цією тишею, яку ніхто й ніколи не порушував, тому що нікого ніколи не існувало, хоча, кажуть, що хтось колись існував і що, можливо, навіть досі існує, але я не вірю, хтось хитається зовні в кутку, хтось існує, існує зовні, існує інший кашель, окрім мого, але він такий приглушений, що, можливо, він зовсім і не кашель, існують рухи, яких я вже позбавлений, ці рухи легкі, наче рухи тіней, що збиваються в купу й наближаються без кроків, тому що немає ніг, які б могли крокувати, це не кіт, ні пес, ні миша, ні курка, ні кажан, ні кріль, я чую, як воно дихає поруч зі мною, хоча я не здатен чути, як можна так легко кашляти, коли ти лише — створіння з тіней, яке мені потрібно побачити, я потребую цього, й через цю потребу мене охоплює жах, потреба побачити це обличчя, що так близько дихає й кашляє, відновити зір, відновити зовні, я кусаю, вгризаюся в мішок, який затуляє мені рота, я гризу і гризу, щоб пізнати обличчя цієї тіні, яка існує зовні, відгризаю шнурки, вузли, латки, мотузки, прориваюся, але цього завжди недостатньо, ще один мішок, ще один прошарок, який я завойовуватиму віками й долатиму тисячоліттями, я зістарію, не знаючи нічого, окрім смаку джуту в роті, й не роблячи нічого, крім вигризання цього мокрого від слини отвору, мої зуби ламаються, але я маю й далі гризти, тому що зовні хтось чекає на мене, щоб назвати моє ім’я, а я хочу його почути, а тому кусаю, жую й роздряпую, я кусаю, жую і роздряпую останню оболонку мішка, щоб врешті-решт народитися чи померти, але мені не вдається ні народитися, ні померти, тому що є руки, які хапають роздряпану частину мішка й величезною голкою зашивають дірку, через яку я мав намір дивитися й дихати, повітря, свіже повітря, повітря, як у вікні, яке мені не дозволили відчинити, бо воно було вигаданим, через цю дірку мій спогад вистрибнув на мить до повітря з того вікна й залишився замкненим тут разом із ностальгією за цим повітрям і цим вікном, я не можу, ми не помістимося тут удвох із моєю ностальгією, лише я, тому що через цю ностальгію за вдаваним повітрям біль від ворсинок у носі стає нестерпним, а смак джуту в роті — відразливим, ще одна дірка, мої нігті розкопують геологічні прошарки мішків, щоб знайти вихід, мої нігті ламаються, з моїх пальців тече кров, пучки роздерті, кісточки почервонілі, ще один мішок, а за ним іще й іще один, так, тепер ще одна дірка, але зовнішні руки перевертають згорток, яким є я і, без жодного слова, бо ця істота не хоче себе видати, якщо ці руки таки належать якійсь істоті, продовжують зашивати, шов за швом, вони зашивають цей отвір, щоб я не міг утекти, а я хочу втекти, щоб побачити це обличчя, тож я рвучко випростовую ногу і п’ятою щосили прориваю інший отвір, але бородавчасті руки зашивають і його з такою ретельністю, на яку лише вони здатні, маленькі шви, численні шви хрестиком, які церують чи вишивають рубець на тканині мішка, я не можу вийти, я не можу навіть вдихнути уявного повітря за вікном. Чекати. І я чекаю цілими століттями, поки утвориться новий геологічний шар із решток мільйонів життів, які, як кажуть, існують, щоб закопати тут мою ностальгію. Мій простір скорочується з кожною латкою старої, яка зашиває мене, щоб я не вийшов, адже шиє саме стара, я відчув старість її пальців, що, шиючи, перебирають мішки, я роздряпую і кусаю, а вона знову зашиває, скорочуючи мій простір, її руки повертають мішок, бо раптом якась дірочка зуміла втекти від її закислих очей, вони знаходять цю дірочку й обережно зашивають, так ніби наносять ініціали на найтонший батист, а не зшивають мішковину. Отворів не залишилося, пакунок маленький та ідеальний. Вона ховає голку. З кутка каплиці вона тягне інший мішок і кидає всередину нього новий згорток разом із пакетом цукру, кількома парами вовняних панчіх, купою паперів, мате, ганчір’ям, сміттям. Із великим зусиллям вона закидає мішок собі на плече. Вона виходить із каплиці, чвалаючи крізь пустку нескінченних уявних коридорів, невиразних подвір’їв, повільно проминаючи стіни, зведені з темряви чи неприступної глини, від її легкої й м’якої ходи втікають павуки, миші, кажани, беззвучні морські свинки, бліда й уперта міль, старезні голуби, яких досі ніхто не підстрелив… повільно, через багато років чи століть, вона доходить до подвір’я біля вхідних дверей, торуючи собі шлях крізь нетрі гарбузиння, яким заріс клуатр, воно спадає каскадами, широке горизонтальне листя, зелені, налиті соком, стебла, стрункі жовті квіти, буйна зелень, крізь яку вона крокує, згортається назад на її слідах, слідах, яких могло й не лишатися на гарбузинні, що вбирає світло сонця й місяця, ширма, вона дістає незмінний ключ і відчиняє її, як і вхідні двері, й виходить у ніч із мішком на спині, човгаючи згорблено попід стінами, немовби не бажаючи позбавлятися захисту тіней, вона йде вулицями, повільно долаючи квартал за кварталом, вона зупиняється, крехтячи, щоб пожебрати, отримує монету й ховає її у своїй спід
Приходьте й ми підемо,
несімо квіти всі їй,
несімо їх Марії,
що мати для нас усіх.
Ми знов перед Тобою,
пречиста наша Діво,
як місяць, Ти красива,
й ми біля Твоїх ніг…
***