Вплив на державну стабільність в Лівані, Сирії, Іраці та Ємені
За винятком Лівану, Хезболла більшою чи меншою мірою бере участь у конфліктах в Сирії, Іраці та Ємені, де стабільність практично відсутня. Хезболла є лиш однією з багатьох сторін у цих конфліктах, тож її вплив на стабільність у кожній з цих країн незначний.
У Лівані збройний статус Хезболли ґрунтується на політичному розкладі минулих десятиліть. Рішимість партії зберегти свій збройний статус і такі ж рішучі зусилля її опонентів щодо роззброєння багаторазово викликали політичні диспути, які гальмували законодавчий процес, підривали економіку, ускладнювали міжрелігійні тертя й інколи провокували насилля. Ліван до того ж продовжує жити передчуттям руйнівної війни з Ізраїлем, частково через воєнну могутність Хезболли і загрозу, яку вона становить для єврейської держави. Проте Хезболла виявилась у цій боротьбі переможницею, стала свідком повного краху коаліції 14 березня в парламенті, забезпечила обрання президентом свого союзника Мішеля Ауна й змусила свого головного опонента Саада Харірі до компромісу, що передбачав його повернення на пост прем’єр-міністра. Що ж до внутрішньопартійної політики, то Хезболла постає перед незначною проблемою в коротко- або середньостроковій перспективі, що може змінити існуюче становище.
Вплив на регіональну безпеку
Численні конфлікти на Близькому Сході, в яких Іран має вплив, дали змогу Хезболлі вирости від порівняно обмеженого учасника арабо-ізраїльського конфлікту до регіонального суб’єкта. Її місії військового сприяння в Сирії, Іраці та Ємені показали, що Хезболла може бути корисною не лише прямою участю в боях – вона важлива тим, що здатна підвищувати бойовий потенціал груп, яких Іран підтримує або які йому союзні, в усьому регіоні на користь регіональних амбіцій Тегерана. Для Хезболли боротьба проти Ізраїля залишається першочерговою й лежить в основі тематики «спротиву». Проте конфронтація Ірану та Саудівської Аравії й відповідно їхніх союзників, яка лише загострилася за останнє десятиліття, створила для організації нову широку регіональну роль в забезпеченні планів Ірану здобути владу над усім Близьким Сходом.
Сприяння появі інших збройних недержавних формувань
Існування Хезболли саме по собі не спричинило появу інших радикальних груп: ані тих, які підтримують Хезболлу (палестинські фракції чи іракське шиїтське ополчення), ані ворожих (Аль-Каїда чи ІДІЛ). Але як потужна шиїтська організація, що глибоко залучена до ліванської політики, війни в Сирії, конфліктів у Ємені та Іраці, Хезболла вважається непримиренним ворогом радикальних сунітських ісламістських груп.
У Лівані місцеві сунітські ісламісти здійснили декілька серйозних спроб формування військових осередків чи підрозділів безпосередньо для стримування Хезболли. Навіть скороминущий рух шейха Ахмеда Асіра, пасіонарного салафітського клірика з Сайди, не становив реальної загрози для Хезболли. Рух Асіра був розбитий у дводенній битві з ліванськими вояками та місцевими підрозділами Хезболли поблизу його мечетьського комплексу в Абрі, східному передмісті Сайди, у червні 2013. Внаслідок бою загинули 18 солдатів та від 25 до 40 послідовників Асіра.
Ліванські суніти не вчиняють якихось дій стосовно Хезболли частково через її воєнну та політичну перевагу, що стримує, і частково через всеохоплюючу роботу ліванської розвідки та безпекових служб, що ефективно відстежують і арештовують радикальних сунітських елементів. До того ж, сунітська спільнота Лівану загалом пасивна й сповідує більше торговельну, а не войовничу традицію.
У чому Хезболла відіграла більш очевидну роль у появі збройних формувань в регіоні, так це у вишколенні підтримуваних Іраном ополчень в Сирії, Іраці та Ємені.