Дія 4
Особи 4 дії
Всі ті, що в 3 дії, без Аеція Панси та Нофретіс, а крім того ще:
Адвокат Семпроній
Чоловік — одвідач.
Дівчина — сестра Ренатина
1-а жінка
2-а жінка
Молода дівчина
1-й молодий християнин
2-й молодий християнин
Старий християнин
Свояк Фортунатовий
Хлопець
Чоловік-вояк
Ремісник
Троє, що прийшли каятись
Старший громадянин з громадки прохачів
Клієнт Руфіновий
Християни і християнки, що прийшли одвідати в’язнів.
Та сама темниця.
Прісцілла сидить у ніші, вона здається дужчою, ніж в попередній дії. Коло неї Руфін.
Люди в темниці всі ті самі, що і в 3 дії. Нартал на своєму місці, прип’ятий ще важчим ланцюгом, але довшим, так що може сидіти коло стовпа; громада видимо сторониться від нього так само, як і від Руфіна. Нартал здебільшого тримається безучасно, тільки зрідка подає короткі, їдкі репліки.
Чутно брязкіт замка в дверях. Ключар уводить адвоката Семпронія.
Ключар
(показує Семпронієві на нішу)
Он там Руфін, а Люція сам знайдеш.
(Виходить і замикає двері).
Люцій
(виходить назустріч Семпронієві і проводить його в нішу до Руфіна. Говорить на ході)
Здоров, Семпронію. Я проведу.
Тут, поки звикнуть очі, дуже трудно.
Руфіне, се наш адвокат Семпроній,
що я казав.
Руфін
Добродію, вітаю.
Семпроній
Я радий послужити, чесний пане.
Найперше треба вияснити справу
твою, Руфіне.
Руфін
Чом же се найперше?
Семпроній
Вона ж бо єсть окрема в самій річі,
бо, скільки знаю, ти не християнин.
Прісцілла
Ти помиляєшся.
Семпроній
А… коли так…
Се шкода… ми б інакше доказали,
що ти зовсім не знав, які то збори,
а був упевнений, що ся громада
звичайне похоронне товариство
і що твоя жона, як то буває,
фундаторкою в ньому.
Руфін
Все одно.
Признався ж я, що знав мету сих зборів.
Семпроній
То ще дарма. Ти ж не сказав виразно,
що й сам ти християнин…
Прісцілла
Завтра скаже.
Люцій
Тоді, коли скликалися ті збори,
Руфін ще справді був нехристиянин.
Семпроній
А, так? Се дуже добре! Дуже добре…
Він культу християнського не знав?
Прісцілла
Ні.
Семпроній
Значить, він до вбивства непричетний, —
то ж ритуальне вбивство.
Прісцілла
Ти говориш
так, наче справді вбивство те було!
Семпроній
Я, пані, не допитуюся правди.
(До Руфіна.)
Се помогло б мені обороняти
і Люція.
Люцій
Чому?
Семпроній
Річ дуже проста:
хоч ти й християнин — правда, краще,
якби ти ним не був — але на той раз
прийшов ти не на збори, тільки в гості,
і цілий час був у садку з Руфіном.
Був Круста в гостях, був і Люцій в гостях, —
хіба ж се неможливо?
Люцій
Се не йде.
Семпроній
Чому не йде?
Руфін
Так, се не випадає.
Семпроній
Ти можеш помогти, але не хочеш, —
се не по-дружньому.
Люцій
Нехай Руфін
про себе думає та про дружину, —
вони ж і так за всіх нас постраждали.
Семпроній
Прісцілли справа трудна.
(До Прісцілли.)
То найгірше,
що бачили тебе із тим хлоп’ятком
якраз в той день, як згинуло воно.
То ж, кажуть свідки, ти дала гостинця
дитині, стрівши в християнській хаті,
там саме був і той старий, що зник…
Якби ж було ще можна те довести,
що ти не християнка.
Прісцілла
Не доводь,
бо я всі доводи зруйную.
Семпроній
Чудно,
як часом люди гинуть самохіть!
(До Руфіна.)
Найбільше се мене в тобі дивує…
Руфін
Ти забуваєш: на мені ще й інші
обвинувачення тяжать.
Семпроній
Ет, що то!
Що культу цезаря не визнаєш?
та що боги зруйновані в господі?
Доволі кинуть курива дрібочок
прилюдно цезареві на олтар —
і перший пункт упав. Так само й другий.
Хоч ти собі чимало сам пошкодив,
боронячи в розмові християн,
та ще байдужістю до справ громадських,
але ти можеш оправдатись, — тільки