(владно)
Мир вам! Спокій.
Хіба у вас пресвітера немає?
Чом ваша старшина вас не глядить?
Один з громадки
Ох, наша старшина попала в пастку
дияволові!
Єпископ
(підводить очі догори)
Се велике горе!
Великий іспит, браття!
2-й з громадки
Ми…
3-й
(сіпає його)
Мовчи!
він молиться!
Прісцілла
Руфіне!
Руфін повагом подається до неї; його переймає недалеко від ніші підстаркуватий чоловік, колишній його клієнт.
Клієнт
Пане гідний!
Я мало з радощів не вмер, почувши,
що й ти святий.
Руфін
Се хто ж тобі казав?
Клієнт
Нофретіс. Звістка ся по людях ходить.
Та я й давно собі метикував:
чому такий вельможний пан, багатий
не служить Римові? Аж ось воно!
Руфін
Любити можна Рим і не служивши.
Клієнт
Любити Рим? Сей Вавілон поганий?
Жартуєш, пане! Хай він западеться!
Хоч кажуть люди, що як Рим скінчиться,
то й світ скінчиться, та мені дарма, —
нас, християн, Христос від смерті збавив,
ми житимем і по скінченню світу.
(Стає на одно коліно.)
Прошу тебе, благослови мене.
Руфін
Якби я знав, чим проклясти тебе,
то я прокляв би!
Клієнт
(схоплюється)
Господи!
Прісцілла
Руфіне!!
Руфін, не оглядаючись, вертається до Нартала, клієнт іде і намагається протовпитись до єпископа.
Єпископ
(після паузи, до новоприбулої громадки)
Пождіть, ми зараз вам дамо листа
з наукою про віру справедливу
до вашого пресвітера.
2-й з громадки
Мій отче,
боюся — не послухає й листа
пресвітер наш, — він плеще привселюдно,
що ти… не смію слів тих повторити.
Єпископ
Я дозволяю і велю сказати,
бо мушу знати всі недуги церкви.
2-й
Він каже, що не з божої встанови
ти став єпископом. «Син князя лжі» —
так він тебе назвав на наших зборах.
Листа твого до церкви в Сіракузах,
що ти писав про єресь монтанівську,
дістав він раз до рук, але…
(Мовкне.)
Єпископ
І що ж?
2-й
Віддав пророчиці, а та ногами
його стоптала й прокляла тебе.
Єпископ
(глухим голосом)
О господи! Тяжкі подвійно пута
ти наложив єси на мене…
Клієнт
(підходить)
Отче,
я маю скаргу…
Єпископ
(суворо)
Підожди. Не час.
Диякон відстороняє клієнта, той покірно стає збоку.
1-й з прохачів
(до єпископа)
Ох, якби визволить тебе з темниці!
2-й з прохачів
Якби ж то визволить! Ти б їх скрушив,
тих вражих монтанівців, стер би в порох!
3-й з прохачів
Іще б пак! Сказано, живеє слово
не те, що листи!
1-й з прохачів
Наша старшина
не встояла б віч-на-віч проти тебе.
3-й з прохачів
Один твій погляд скине лжепророків!
Єпископ стоїть задуманий. Теофіл підходить до нього.
Теофіл
Велебний отче, є тобі рятунок.
Тут є два персні, що з тюрми виводять,
їх дав Руфінові й Прісціллі батько.
Одного персня ти візьми собі.
Єпископ
(до Теофіла)
За інших так рішать не можна, брате.
Парвус
В їх справа рішена, вони не хтіли
чи не посміли скористати з перснів.
Люцій
Якби громада ставилась інакше…
Єпископ
(суворо)
Громада ставилась, як бог велів.
Парвус
(до Люція)
Руфін тобі дорожчий, ніж єпископ?
Єпископ
Стривайте, діти, я ще не сказав,
що я візьму ті персні.
Диякон
Чесний отче!
Не закривай очей на шлях рятунку,
що безсумнівно вказує сам бог.
Адже й великий наш апостол вийшов
з темниці потай по знаку господнім[17].
З нас кожен певен, що ціни не має
в твоїх очах життя наземне марне,
що дух твій поривається на волю
в горішні високості. Та чи може
йти на спочивок пастир, коли пан
сказав йому: паси мою отару?
Ось тут прийшли до тебе вбогі духом,
благаючи рятунку і поради.