Хто порятує їх? Хто їх порадить?
Хто витягне їх з пастки злого духу?
За їх здаси ти справу перед богом.
Не пастир їм Руфін, ані Прісцілла —
подружжя чесне матиме заплату
на небесах від господа.
Теофіл
Амінь.
Диякон
(до громади)
Просіте, браття, ради сирот наших,
щоб наш отець велебний вийшов звідси,
бо вже диявол клацає зубами,
заблуканих готовий поглинути!
Голоси з громади
Заблуканих рятуй!
Громадка прохачів
Рятуй нас, отче!
Іди до нас! Благаємо тебе!
Єпископ
Тяжкої жертви просите ви, діти,
а мушу слухати…
Громада перебиває його криком радощі.
Єпископ
(до диякона)
Ти нагадав
про мій великий довг супроти бога.
Теофіл
То я піду по персні.
(Подається йти, але спиняється.)
Чи накажеш
один лишити їм?
Єпископ
Авжеж, лиши.
Теофіл
Руфінові лишити чи Прісціллі?
Єпископ
Коли Прісцілла схоче, дай їй персня.
Теофіл
А як не схоче?
Єпископ
Дай його Руфіну.
Теофіл
А як не схоче й він?
Єпископ
Віддай мені.
Теофіл
(підходить до Руфіна)
Де, брате, персні ті, що дав твій тесть?
Ти чув? Ми врадили одного дати
єпископу…
Руфін
А нас ви поспитали?
Теофіл
Єпископ так рішив. Сього доволі.
Адже ви християни. Що ж питати?
Нартал
Та хто ж пита овець, котру з них різать?
Руфін
Я досі ще не жив ладом овечим.
(До Теофіла.)
Ми з жінкою порадимось самі.
(Іде до Прісцілли.)
Теофіл
І я піду, мене послав єпископ.
Підходять удвох до Прісцілли.
Теофіл
Прісцілло, муж твій не дає нам персня,
щоб визволить єпископа з темниці.
Руфін
Я вдвох з тобою хочу се рішити.
Прісцілла
Прошу, віддай мені обидва персні.
Руфін дає.
Свій перстень я єпископу даю.
(Дає один перстень Теофілові).
А твій тобі лишиться.
(Хоче дати другого персня Руфінові, Теофіл перехоплює.)
Теофіл
Дай сюди.
Єпископ наказав не так зробити.
Сказав віддать тобі, коли ти схочеш.
(Теофіл затискає в лівій руці одного персня, а правою подає другого Прісціллі.)
Прісцілла
Я не візьму його, як бог живий!
Теофіл
(до Руфіна, урядово)
Тепер тебе питаю, хочеш взяти?
Руфін
Мені його не треба.
Теофіл повертається йти.
Постривай,
я передам його…
Теофіл
Ні, так не можна.
Єпископ сам рішить, кому віддати.
(Теофіл іде з перснями до єпископа.)
Прісцілла
(до Руфіна)
Руфіне, нащо ти віддав свій перстень?
Руфін
На те, навіщо й ти.
Прісцілла
Але ж, Руфіне,
(бере його за руку, притягає до себе, шепочучи пристрасно)
ти ж… ти не віриш! Ти мене дурив!
А я братів дурила — через тебе.
Яка ж се нечесть! Як ти міг зробить се?
Руфін
(визволивши руку, тихо)
Не час тепер про сеє говорити.
(Відходить знов до Нартала.)
Теофіл
(до єпископа, з поклоном подає персні)
Вони обидва персні віддали.
Єпископ
(бере персні, до громади)
Вважайте, діти, се великий приклад, —
так чинять справедливі християни.
Велика радість буде їм на небі,
і церква в молитвах їх не забуде.
Громада перешіптується, з побожним подивом поглядаючи на Руфіна і Прісціллу.
(Єпископ надіває одного персня собі на палець, а другого держить в руці)
Сей перстень я віддам…
Фортунат
(падає до ніг єпископові)
Велебний отче!
віддай його мені! благаю!
Єпископ
Сину,
тут є достойніші. Врятуєш душу,
коли загубиш тіло, — се твій жереб.
Тут є такі, що й інших порятують —
між них шукає бог собі обранців.
(До Парвуса.)
Ти, сину мій, зо мною підеш.
Парвус
Ні!
Єпископ
(суворо)
Кому ти кажеш «ні»? Чи ти гадаєш,