Мучу я свою єдину…
свою голубку бідну… я ж так марив
їй дати радощі хоч наостанку.
І не спромігся! І не дав я ліків
своїй слабій, замученій дружині.
Ох, ся тверда душа! Упертий розум!
Чом я не міг зломити їх?
Прісцілла
(потроху заспокоюється, слухаючи його)
Ні, любий,
не треба їх ламати, та й не може
зламати людська воля те, що бог
створив незламним. Ти не знаєш бога,
але ж то він створив тебе. Я вірю,
що там, на небесах, де вічна правда
очам душі з’являється відкрито,
її збагне незламаний твій розум.
І ми тоді в одну зіллємось душу,
єдину, неподільну і щасливу.
Уже й тепер я бачу щастя одсвіт,
як заграву далеку…
Мовчання довге.
(Прісцілла говорить тихо, просто, як дитина.)
От, як чудно,
мене мов сон бере…
Руфін
Спочинь, кохана,
я буду тут близесенько.
(Кладе її на послання.)
Прісцілла
Дай руку…
Руфін бере її за руку.
(Вона промовляє ледве чутно, немов засипаючи.)
І завтра так… поберемось за руки…
не будем розлучатись… Правда?
Руфін
Правда.
(Тихо цілує її в чоло.)
Завіса
Дія 5
Особи 5 дії
Руфін
Прісцілла
Нартал
Парвус
Покликач судовий
Матрона
Хлопець
Комонник
Гетера
Поет
Молодий юрист
Старий юрист
Молодий вояк
Дідич-провінціал
Другий дідич
Лихвар
Римлянин у далматиці
Його клієнт
Багатий плебей
1-й табулярій{21}
2-й табулярій
Провінціалка
Римлянка
1-й відпущеник
2-й відпущеник
Вігіл
Хлопець-пролетарій
Пролетарій старший
Вуличний філософ
Убогий
Жрець Цібели
Вулична жінка
Молодий грек
Скульптор з передмістя
Жрець Ескулапа
Багатий крамар
Дрібний крамар
Наглядач з крематорію
Бабуся
Хлоп’я-підліток
Фортунатова жінка
Ремісник
Міщанка
Молодий хлопець (християнин)
Молода дівчина (християнка)
Раб
Рабиня
Карніфекс{22} і два вояки-кати
Стара селянка
Старий селянин
Циркова юрба — римський люд всяких станів і професій.
Хор християн-засуджених (за сценою).
Цирк. На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени. Лавки йдуть чвертькругом (сегментом) у три поверхи — в кожному по скілька рядів, — поперетинані східчастими проходами згори додолу, повні людей. На найнижчих лавках люди значніші, багатші; на середніх — люди середнього достатку, плебеї; на найвищих, крутих і тісних, — простолюд, пролетарії. Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового. По видимому кутку арени часом проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд. Час полудневий. Багато сонця. Гомін, махання тогами, покривалами, пальмовими листками для прохолоди.
Часом чутно окремі вигуки, короткі розмови тих, що ближче до авансцени. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої, наїдки, квітки.
Молода матрона
(в нижчих лавах)
Як душно!
Молодий комонник
(кличе кивком руки хлопця з кухлем)
Ось вино з водою, пані.
Матрона
Вино? Ой ні, вина не п’ю ніколи,
здоров’я в мене дуже делікатне.
Вино до крові схоже — я не зношу!
Хлопець
Так ось водиця з медом.
Комонник
Дай сюди!
(Бере й частує матрону.)
В тих же лавах, але вище.
Поет
(до гетери)
Чого така смутна моя Алмея?
Гетера
Ох, вчора згинула моя папуга!
Поет
Котра?
Гетера
Зелена! Мучилась як, бідна!
(Закриває очі покривалом.)
Поет
Утрати — людська доля.
Гетера
Слухай, Каю,
ти мусиш епітафію зложити
моїй папузі.
Поет
Конче, богорівна!
Юрист
(молодий. Задиханий, спішно протовплюється і займає місце коло поета)
Яка досада! Як я запізнився!
Кінчається промова?
Поет
Де там! Довго,