Ну й що?
Старий
Прийшов він, руку
поклав на голову невістці нашій
і так в очах рукою зняв хоробу.
Стара жінка
Так від руки самої й помоглося?
Старий
Ні, він ще тричі богом заклинав.
Стара
Яким?
Старий
Та християнським же, звичайно!
Стара
А як же зветься бог отой?
Старий
Забув.
Так якось наче Хрестус.
Хлопець
Я чував
зовсім інакше. Нехороше ймення,
якесь жидівське.
Старий
Може. Не згадаю.
Пролетарій
(озивається з сусідньої лавки)
Та то зовсім не бог. Був утікач
з рабів, на ймення Хрестус, він розбійник
чи злодій був, гаразд не пам’ятаю.
Так от його уловлено й розп’ято.
Товариші зробили з нього бога,
та вигадка й пішла собі по людях…
Стара жінка
Ну хто б там злодія вважав за бога?
Вуличний філософ
(з вищої лавки)
Чому ж? Меркурій, бабко, теж прокрався.
Дуже вбогий чоловік
(озивається з лави ще вищої)
А я чував, що їм не можна красти.
Жрець Цібели
(обідраний, обвішаний амулетами)
Кому?
Вбогий
Та християнам же.
Жрець Цібели
Не можна?
Проте ж вони оце дитину вкрали.
Вбогий
Та, може ж, і не вкрали?
Жрець
Може, скажеш,
що не вони колись і Рим спалили{25}?
Вбогий
Та вже ж се невідомо…
Жрець
Гей, братухо,
чи й сам ти не з таких?
Вбогий ховається поза людьми й зникає.
Жрець
(до вуличної жінки, що стоїть поруч із ним)
Сей з боязких,
а є такі, що й до ножа беруться.
Жінка
Та де там до ножа? Вони плохі!
Я знаю їх, вони ж у нас бувають.
Жрець
Еге, плохі! А тільки що завівся
один з них так, що й справді ніж схопив.
Чи ти ж не бачила? Там, в нижчих лавах.
(Показує на місце, де недавно билися відпущеники)
Жінка
Хіба ж то християнин?
Жрець
Ну, а хто ж?
Там хтось пожартував собі з тієї,
що на суді, високої матрони,
він і скипів.
Жінка
Та, може, він їй родич
або коханець.
Жрець
Родич не сидів би
в лавках з простацтвом. А якщо коханець,
то, значить, християнин, бо з чужими
вони не водяться.
Жінка
Еге ж, якраз!
До нас оті святі ще й як вчащають!
сестричками зовуть… такі масні…
Ну й красні є між ними! В нас одна
за «братиком» побігла на край світу.
Жрець
От диво, що така, як ти, побігла!
Жінка
А за таким, як ти, я не біжу.
Жрець
Я жрець! Не смій рівняться до мене.
Жінка
Видала я ще і не таких жерців,
бували в мене й ті, що в білих шатах.
Грек
(до жінки)
А в тебе все бувають християни?
Жінка
Бувають і піфагорейці ваші.
Молодий грек
Піфагорейці? Се вже ти збрехала,
се чисті люди, хоч кого спитайся!
Жінка
Дивись ти! «Чисті»! Я хіба не чиста?
Молодий грек зневажливо регоче.
Жінка
(до сусідки)
Чого сей гречик слинявий припхався?
Адже зомліє, як побачить кров.
Грек
А ти, либонь, аж догори підскочиш?
Жінка
(згорда)
Римлянка я і крові не боюся.
(Обертається до нього плечима.)
В середніх лавах, але в вищому їх ряді.
Скульптор з передмістя
(до жерця Ескулапового, що тільки що надійшов)
Коли б ти чув, що там селюк той плів!
(Показує вгору на селянина.)
Що християнські лікарі мудріші
од вас.
Жрець Ескулапів
Вони ученики невдячні.
В нас учаться, та й нас же зневажають.
Скульптор
Ця секта навіть гірша від жидів.
Краси ніякої нема в тій вірі.
Наглядач з крематорію
Вони ж мерців своїх не палять навіть,
а в землю загрібають. Пху! Аж бридко!
І як їм сеє дозволяє влада?
У вищих лавках.
Дрібний крамар
Проте одно в їх добре: помагають
удовам, сиротам і всім убогим,
між ними чоловік не пропаде.