(маса)
До звірів християн!
Покликач
Суд повелів, що зараз приймуть кару
засуджені Нартал і Парвус.
Голоси
Славно!!
Голос
Го-го! Дивіться! Розпікають крісло!
Другий голос
Вже бестіарії{27} пішли по звірів!
Третій голос
Скоріше!
Матрона
(до старого патриція)
Подивись, лишень, панотче, —
се що за знак? Плебеї всі стоять,
і ні один не йде прощаться з ними,
а тільки Люцій підійшов близенько
до варвара…
(з обуренням)
Ну, чи ти бачиш! Варвар
його штовхнув!
Патрицій
Боги, яка розпуста!
Відпущеник штовхає свого пана…
Те християнство стани всі руйнує.
Клієнт
(скрикнув)
Прісцілла варвара поцілувала!
Римлянин в далматиці
Її, не бійсь, не відштовхнув.
Клієнт
Іще б пак!
Мене аж завидки беруть…
Римлянин в далматиці
Ти хочеш
туди до їх! Ну, що ж, я поможу.
(Голосніше, немов виказуючи на клієнта)
Сей чоловік…
Клієнт
(з жахом)
Патроне! що за жарти?
Римлянин в далматиці регоче.
Матрона
(соромливо закриваючись)
Матрона варвара цілує! Ганьба!
Патрицій
Тепер того, худого заволоку.
Матрона
Прилюдно! О Юноно!
(сплескує руками)
Вояк
(коло гетери)
Християнка
не добрий має смак!
Рабиня
(до раба)
Чи се так треба?
Раб
(тихо)
Се поцілунок миру. Так годиться.
Патрицій
А чоловік стоїть і — хоч би слово!
Безлична секта…
Голос
Вже ведуть пантеру!
Голоси
Де? де? Не бачу! Та не застуй! Геть!
Сюди, до нас хай ближче приведуть!
Та що се справді? Цілий день сиди
і нічогісінько нам не покажуть!
Жрець Ескулапа
Дивіться! вже на крісло посадили!
Се близько, добре видко! Та дивися ж!
(Шарпає сусіда за одежу.)
Сусід
(нетерпляче визволяється від жерця)
Ет, є на що дивитися!
(Кричить.)
Пантеру!
З пантерою сюди! Гей, бестіарій!
Голос Парвуса
(за сценою, але не дуже далеко)
Віддай їм, господи, по їх ділах[19],
і звеличай раба свого!
(З болем.)
О боже!..
Рабиня
(до раба)
Чого се свариться отой старий
на сього печеного?
Раб
То пресвітер
остерігає від недобрих слів.
Провінціалка
(з відразою)
Ой, смаленим запахло!
Римлянка
(спокійно)
Ну, то що?
Голос Парвуса
(екстаз у нього бореться з болем і мукою)
Господь мій захист!.. Мій притулок… сила…[20]
(З раптовим одчаєм і наче здивовано.)
Невже ти, господи, мене покинув?
Жрець
Ага! Скоренько припекло! А бач?
Голос Прісцілли
(здалека, але виразно співає псалом)
«Господь мій захист і моя потуга![21]
Нічого не боюся — він зо мною.
Тверда і певна віра мого серця,
її не подолає брама пекла!..»{28}
Згодом до неї прилучаються голоси й інших засуджених християн.
Голос Парвуса
(знову екстатично)
Вінець!.. Мені вінець!.. Я бачу!.. Боже!..
(Конаючи.)
Прийми твого раба…
Раб
(торкає рабиню. Таємничо)
Ти бачиш? Там…
вінець над головою…
Рабиня
Ні, не бачу.
Та він уже зомлів чи, може, вмер.
Старий юрист
(з досадою)
Ех, розпекли занадто швидко крісло!
Не тямлять справи!
В публіці свист.
Голоси
Ну? Се що ж таке?
От так видовисько! То се вже й край?
А де ж пантера? — Он же, там сидить,
мов кіт, напроти варвара… Гиджа!
Ну, панночко цяцькована! Скоріше!
Доволі хизуватись! Скоч до нього!
Чи ж він не гарний хлопець? Твій земляк!
Регіт, тупання, цькування. Хтось пускає на арену загострену паличку — стиля.
Грек