(злякано)
Ой влучив! Скочила!
Вулична жінка
А ти злякався?
Нартал
(зненацька вибігає на видимий куток арени)
Меча! Меча!
Вояк
(кидає йому меча)
Ось, на тобі, воюй!
(До гетери.)
Так цікавіше буде.
Гетера потакує головою і, не одриваючись, зорить на арену. Нартал знов зникає з видимого кутка. В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою, що відбувається за сценою.
Старий юрист
Вперше бачу,
щоб християнин збройно боронився.
Гетера
(кричить на арену)
Гей, християнине, чом не співаєш?
Голос Нарталовий
(подає дикий бойовий крик)
О-о-о — гей!
Голос
Ох, як сплелися!
Весь цирк завмирає в напруженні. Грек, затулившись плащем, утікає геть з цирку.
Вояк
Га!! Убив!
Грім оплесків. Буря загоди. Потім раптом:
Голоси
Давайте звіра ще! Пускайте лева!
Нартал
(скривавлений, розшарпаний вибігає на видимий куток арени)
Гей, ви, римляни! Вас я викликаю!
Невже ви не одважніші од звірів?
Гетера
(торкає вояка)
Іди, іди! побийся з ним!
Вояк
(згорда)
Іще що?
Хіба я гладіатор?
Нартал
(раптом заточується, хапається за груди і падає)
Ой… конаю…
Поет
Він ранений…
(Одвертається.)
Ні, се зовсім негарно…
чом не подасть весталка знак добити?
Цирковий «карніфекс» приходить, добиває Нартала і виволікає його за сцену великим гаком. Люди сідають. Обмахуються віялами. Відпочивають.
Гетера
Ну, а тепер же що? Сього нам мало.
Голос покликача судового
Зволив божистий цезар-імператор,
щоб Кнея Люція скарать вигнанням,
Руфіна ж і Прісціллу зарубати.
Вояки і частина люду
Хвала тобі, наш цезар-імператор!
Покликач
Сенат і римський люд постановляє,
щоб виконать сей вирок необарно.
Голоси
Народові й сенатові хвала!
Клієнт
(до римлянина в далматиці, свого патрона)
Як се шкода, що вони обоє
почеснішого стану. От би добре,
коли б і їх віддано до театру!
Патрон
В твоєї героїні добрий голос,
чи є талан сценічний, ще не знаю.
Оце побачимо…
(дивиться)
Прощання сцена
мені не до смаку. У них се нудно.
Римлянин у далматиці
Ну, знов прощальна сцена! Як се нудно!..
(Ліниво одкидається на спинку лавки і заплющує очі.)
Клієнт
А Люцій і Руфін прощались гарно.
Римлянин у далматиці
(не ворухнувшись)
Нехай собі… лінуюся дивитись…
Клієнт
Глянь! Ось вони обходять всю арену,
прощаються з народом римським.
Патрон
(стрепенувшись)
Де?
На видимому кутку арени незабаром показуються Руфін і Прісцілла. Вони побралися за руки і ступають повагом. За ними йдуть два вояки з голими мечами. Деколи обоє засуджені спиняються і вклоняються людові.
Руфін
Прощай, мій Риме, хутко й ти загинеш.
Жерці
Він заклинає Рим! Рубайте швидше!
Прісцілла
Хай бог тебе рятує, рідний люде.
Вояки
Нам геній цезаря найбільший бог!
Руфін і Прісцілла проходять за сцену. Незабаром чутно глухий, але сильний стук двох мечів, що рубають враз. Коротке зітхання пролітає по людях. Публіка гучно встає і рушає виходити з цирку.
Кінець.