Руфін
Приємна несподіванка! Не ждав я
тебе сьогодні в своїм домі бачить.
Люцій
І я не сподівався, щоб Руфін
мене сьогодні, власне, мав приймати
укупі з іншими…
Руфін
(поспішно перебиває)
Бувають часом
усякі несподіванки. Наприклад,
прийшов ось Галлій Круста, рідкий гість,
прийшов некликаний…
Круста
І небажаний?
Руфін
(збентежено)
Я не хотів зовсім сього сказати.
Круста
(сміється)
Я знаю, знаю! Звісно! Я жартую!
Адже ми друзі, приятелі здавна.
Люцій
(здержано і гордовито)
Сього вже я ніяк не сподівався.
Круста
(задирливо)
Як, власне, треба сеє розуміти?
Люцій
Не звик я пояснення додавати
до власних слів, тож розумій, як хочеш.
Руфін
(поспішно)
Але ж, кохані гості, призволяйтесь!
Ось тут вино… Ну, та й господар з мене!
(Схоплюється, щоб налити вина, дуже жваво, але раптом в’яло схиляється на лаву.)
Ох, тая слабість! От уже не в пору!..
Приймайтеся самі, шановні гості.
Круста
(підводить кухля)
Держіть фіали!
Люцій
Я не п’ю, спасибі.
Невідомий
Ні я!
Фортунат
Ні я!
[Нартал]{12}
Ні я!
Теофіл мовчки закриває свій фіал рукою.
Круста
От чудасія!
Уперше бачу стільки непитущих!
Ні, друзі, не гордуйте сим вином,
тож при беседі випити годиться.
Се, чув я, так у християн ведеться
балакати насухо! Але й тії
хоч людську кров, та п’ють-таки часами.
Плебеї, що сиділи на лаві під дубом, схоплюються при сих словах і наближаються до сходів триклінія.
Руфін
Ну, знаєш, се вже вигадки запевне
і чудно вірити в таке.
Круста
Чому ж?
Всі кажуть, що ніколи християни
на бенкеті вина не п’ють, ні співів,
ні оргій не заводять, поки крові
з дитини вбитої не покуштують.
До того часу всі сидять, як мертві,
а потім співи, й крик, і пиятика
здіймається у них і щось такеє
там чиниться на оргіях, що, кажуть,
найгіршим з нас було б навдивовижу.
З братами сестри, матері з синами,
з батьками дочки любощі заводять.
Нартал
Та се ж брехня!
Круста
(прижмуривши очі, дивиться на Нартала)
А ти ж се звідки знаєш?
Руфін
(впадає в річ)
Вже кожен, хто читає хоч би Цельза,
не може вірити сим поговорам,
таж Цельз відомий ворог християнству,
а й він доводить, що сьому неправда.
Круста
Ет, що там Цельз! Такий собі філософ,
письмак, далекий від живого світу,
та відки має поведінки знати
такого мотлоху, як християни?
Нартал
(спалахнув)
Ти кажеш, мотлоху?
Круста
Та певна річ!
Римлянин же порядний не пристане
до секти бузувірної, що богом
собі осла назвала?
Нартал
Що ти мелеш?!
Теофіл мовчки встає і подається геть. Невідомий християнин іде з ним і щось пошепки йому говорить, але той, махнувши рукою, ходить за хвіртку; Невідомий християнин теж виходить за ним.
Круста
Та се ж відомо всім, що християни
осла почитують як бога.
Урбан
(скочивши на сходи)
Брешеш!
Круста
Руфіне, що се значить?
Руфін від збентеження не знаходить одразу, що сказати, тільки хапається за голову, неначе в приступі наглого болю.
Руфін
(хворим голосом)
На богів,
прошу вас, друзі, тихше. Я не можу…
Такий страшенний біль…
На стежці до триклініума з’являється Прісцілла, з нею дівчина-християнка Рената.
Се ти, Прісцілло?
Нарешті! Де той лікар? От ти знову
якусь ворожку привела…
Прісцілла
(з жахом)
Руфіне!
Руфін
Не говори, я знаю. От і Круста
недарма про жінок так говорив,
коли прийшов, зустрівшися з тобою.
(До Крусти.)
Тепер я згоджуюсь з тобою, Крусто!