Руфін
Що ж се за твір?
Парвус
Се лист один… відповідь
філософові Цельзові од нас{4}.
Прісцілла се переписати має.
Я їй лишу, то можеш прочитати.
Руфін
Я дуже високо ціную Цельза
і думаю, що навіть вороги
йому відмовить шани не повинні,
бо твір його не пахне ні болотом,
ні кров’ю, як здебільшого буває
у ваших супротивників. Се ж правда?
(Не завважаючи, що Прісцілла й Парвус вмисне перемовчали.)
Дозволь мені поглянуть на листа.
(Бере у Парвуса рукопис, читає кілька хвилин, потім — до Прісцілли.)
Скажи, Прісцілло, ти читала сеє?
Прісцілла
Єпископ нам усім читав уголос.
Руфін
Не розумію, як могла ти взятись
сю погань переписувать.
Прісцілла
Руфіне!
Руфін
Та як же маю я назвать болото
як не болотом? Тут уже немає
і того талану, що в листах Павла
усе-таки просвічує крізь нелад,
і грубу форму, й забобони всякі.
Тут доказу ні одного. Ні факту,
ні рації поважної, все «чуда»
такі, як перегін в свиней бісів[2],
та ще якісь рогаті силогізми,
позичені в софістів з передмістя.
Парвус
Що з того, що у Цельза тії «факти»
нанизані на ниточку, мов перли
дешеві на торзі, — вони фальшиві!
Прісцілла
Що з тих «поважних рацій», як не можуть
вони ні одного створити дива
у людських душах так, як то створили
перекази чудові галілейські,
що цвітом невмирущим зацвіли
серед пустині людського невірства?
Руфін
(все дивлячись у рукопис)
Ти ж тільки слухай, що се за слова
(читає)
«гадючий виродку», «нащадку пекла»,
«душе смердяча»…
(Опускає рукопис.)
бридко вимовляти.
Наперчено, немов погана юшка!
То се така лагідність християнська?
То се така свята премудрість ваша?
Парвус
Ні, се такий вогонь святого гніву!
Ні, се таке святе безумство віри,
що не дає нам, християнам, бути
такими, як філософ Цельз премудрий!
Прісцілла
Він справді ні холодний, ані теплий,
як дерево, сухий, зовсім ніякий.
Парвус
Волію я мучителя Нерона
над ворога такого, що вбиває
не тіло, тільки дух, що роз’їдає
нам віру нишком, наче міль одежу.
Нерон — той був великий виноградар
в саду господнім, кетяги достиглі
давив, і з їх крові вино робилось,
насичене ферментами новими.
Руфін
Великий жаль, що стільки крові ллється
за вашу віру, бо добра не вийде,
вино ще грає, а вже оцтом чути.
Я певен, що пожар великий Риму
не християни вдіяли, та, може,
вони пожар готують нам ще більший.
Усе, що нам лишилося від славних
часів колишніх, все та віра спалить
і попіл рознесе на штири вітри.
Парвус
На пожарищі світ новий настане.
Руфін
Чи в тому світі буде й Рим новий?
Парвус
О ні, не Рим, новий Єрусалим.
Руфін
І се тебе так тішить? Хто ж такий ти?
Юдей, римлянин?
Парвус
Ні. Я християнин
і більш ніким не хочу буть.
Руфін
Се видно.
Чи й всі такі в новому світі будуть?
Парвус
Авжеж, ми всі там будем громадяни
небесної держави, а не Риму,
і не Афін, і не Александрії,
чи як там звуться ще столиці людські.
Руфін
Ну, не хотів би я дожить до сього!
Парвус
Там будуть праведні, воскреслі з мертвих,
а не такі, як ти.
Руфін
Нехай і так.
Доволі з мене, що тепер я бачу.
Як далі піде так, ми хутко станем
чужинцями у нашім ріднім краю,
вигнанцями з небесної держави,
бо їй нема на нашім світі місця,
та й ми дістатися туди не можем,
де перше треба вмерти, щоб ожити,
і втратити зовсім подобу людську,
щоб статися не людьми й не богами,
а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара.
Прісцілла
Таким, як дух, безгрішний, чистий дух.
Парвус
Без марних клопотів, без людських злиднів.
Не будуть там ні сіяти, ні жати…
Руфін
Поки новий Єрусалим настане,
то Рим піде в старці, бо ваша віра
зруйнує працьовитість, а жебрацтво
в честь уведе, хоч і не дасть загоди