З гурту табуляріїв
Бач, які!
Навчають суддів і самих весталок,
що їм робить!
Голос покликача
Відпущеник Нартал
сказав, що він не хоче знати Риму,
що він би хтів скупатись в римській крові,
за теє суд його позбавив слова.
Вихром пролітають у цирку порікування, суперечка, гомін.
Молодий вояк
До звірів!
Поет
Він безумний.
Гетера
(ласо)
Ох, до звірів!
(До поета.)
Гукай-бо, Каю! в тебе дужчий голос!
Я хочу, щоб до звірів!
Поет
Ні, Алмеє…
Гетера
(круто одвертається від поета до вояка)
До звірів?
Вояк
(усміхнувшись до неї)
Вжеж, красуне!
(Кричать дужим голосом.)
Гей, до звірів!!
Гетера поривчасто обіймає його. Сміх, оплески серед сусідів гетери і вояка.
Голос покликача
Промовить має Фортунат-плебей.
Жінка Фортунатова
(знов стає, як уперед, махаючи покривалом)
Я тут! Ось діти! Змилуйся над нами!
Ремісник
Та сядь, туди ж однаково не чутно.
Жінка Фортунатова
Ні, він почув! Побачив!
(Кричить побиваючись.)
Фортунате!!
Голос покликача
Він заявив про щире каяття
і має зараз се довести ділом.
Готовий він богам принести жертву.
В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками.
Ремісник і двоє його сусідів
Відступник! Зрадник! Бог тебе скарає!
Вігіли кидаються на сі поклики і арештовують всіх трьох. Жінка Фортунатова кидається геть з цирку.
Інші голоси
Сей чесний! Сей не винен! Дати пільгу!
На волю випустить!
Голос покликача
Народе римський,
спокою просить суд!
Сурми. Галас помалу втишується.
Тихший голос
Відступник!
Раптом настає коротка, але повна тиша і потім з тисячі грудей.
Спільний крик
Ах!!!
Потім зараз же лемент несамовитий, лютий. Багато людей схоплюється на лавки, грозять кулаками. Чутно тільки найдужчі голоси.
Голоси
Убити! Розірвати! Розіп’ясти!
До звірів! На кострище! Миттю! Зараз!
Сурма покликача судового проривається крізь галас, але глухне. Дехто поривається скочити на арену — сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ. Їх здержують вігіли, але з великим зусиллям. На підмогу вігілам вибігають вояки міської когорти і сяк-так утихомирюють люд, загрожуючи зброєю. Неспокій, однак, триває довго. Глухий гомін раз у раз прокочується по рядах, але вже можна чути окремі слова і розмови.
Провінціалка
(до римлянки)
Що саме сталось? Я не роздивилась.
Римлянка
Він плюнув на олтар, отой худий.
Провінціалка
Боги всесильні! Що ж йому за теє?
Чому ж його не вбито?
Табулярій
Вирок буде.
Голос покликача
Оскаржений, що сам себе зве Парвус,
образив тяжко маєстат святині
і через те утратив право слова.
Вояк
Іще чого не стало! Право слова!
Одно він має право — на кострище!
Старий юрист
Ні, посадити б на залізне крісло
та розпекти…
Голос покликача
…Прісцілла промовляє.
Римлянин у далматиці
(до клієнта)
Дивися. То ж Макарія твоя
вже грає героїню.
Клієнт
Що ж, і гарно, —
велична постать, рухи благородні.
(Плеще в долоні. Римлянин у далматиці смикає його, щоб затих.)
Провінціалка
(до римлянки)
Невже й вона дитяче м’ясо їла?
Римлянка
Матрони ті чого не виробляють!
Перший дідич
(до другого)
Аецій Панса тяжко захворів, —
Прісцілла ся його дочка єдина.
Другий дідич
Які тепер настали діти — горе! —
і батька рідного не жалують!
Лихвар
Ця секта
примушує зрікатися родини,
і через те вона найгірша в світі.
Міщанка
(до сусідки)
Прісцілла звабила оту дитину,
що потім закололи християни.
Сусідка
(неймовірно)
Ну!
Міщанка
Я сама з Субурри{26}, — можеш вірить.
Голос покликача