Традиційні проводи зібралися біля кабіни контролера — жінки, повари, наземна команда. Був там і командир, і віце-маршал — вони вітали кожен літак, який їх проминав. Ті, хто йде на смерть, вас не вітають, — подумав Тедді. Натомість він показав великого пальця Стеллі, яка теж проводжала їх, тримаючи на руках Щасливчика, й коли вони прокотилися повз неї, вона помахала йому лапкою собаки. На думку Тедді, це краще, ніж вітання віце-маршала. Він розсміявся, Фрейзер кинув на нього стривожений погляд. Злет — справа серйозна, особливо якщо це твій перший бойовий виліт, а твій другий пілот — командир. І цей командир поводиться химерно.
Загорілося зелене світло, й вони рушили злітною смугою, як ожиріла птаха, намагаючись набрати 170 кілометрів на годину, необхідні для того, щоб «відліпити» 12 тонн металу, пального і вибухівки від землі. Тедді поміг із регулятором двигуна і, як завжди, відчув полегшу, коли Фрейзер потягнув штурвал і «Л-Лисиця» стрепенулася, намагаючись відірватися від землі. Тедді мимоволі торкнувся срібного зайчика у нагрудній кишені.
Вони з ревом мчали у напрямку до ферми, Тедді глянув, чи не проводжає їх фермерова донька, але її не було видно. У нього мурашки побігли шкірою. Вона завжди на них чекала. Він бачив рівні поля у сутінках, голу брунатну землю, дедалі темніший обрій. Ферму. Двір. Вони з креном розвернулися й почали заходити на коло, щоб вирівнятися і зібратися, перш ніж рушити до узбережжя, і коли «Л-Лисиця» схилилася на ліве крило, Тедді нарешті її побачив. Вона дивилася вгору й махала їм усім. Вони в безпеці. Він помахав їй, хоча розумів, що вона його не побачить.
Ескадрильї з півночі мали злетіти на годину раніше, ніж їхні колеги з південних баз, і рушити на південь до точки збору. Це давало їм порівняно спокійний час, щоб виконати рутинні завдання. Щойно вони здіймалися у повітря, у них не було ані хвилини вільної, і похмура задума, яка охоплювала на землі, розвіювалася. Бортмеханік діловито синхронізував двигуни, підраховував запаси і міняв балони пального. Хтось вмикав систему розпізнавання «свій-чужий», щоб винищувачі Повітряних сил знали, з ким мають справу. Радист розгортав радіоантену, а навігатор схилявся над обрахунками і локаторами, порівнюючи швидкість вітру із прогнозом. Щойно вони опинялися над морем, бомбардир починав скидати «Віндоу». Вони ще не вимкнули навігаційні вогні, й Тедді бачив, як на крилах інших літаків мерехтять зелені і червоні вогники.
Вони просувалися над Північним морем, невпинно набираючи висоту. На хвилях вигравала місячна доріжка, а крила «Л-Лисиці» блищали, як начищене срібло. Тут навіть ніяких прожекторів не треба. Кулеметники короткими чергами перевіряли браунінги. Бомби підготували, навігаційні вогні вимкнули. На висоті 1500 метрів вони вдягли кисневі маски, з переговорного пристрою долинуло знайоме сопіння.
Над Бельгією промчали на попутному вітрі. Видимість була така добра, що вони бачили чимало інших літаків у потоці. У Тедді ще не було вильотів, які були б такі подібні на денний рейд. Він жив уночі. Вони бачили, як в озерах і ріках відображався місяць, що чував над ними. «В неї на лиці — ані сорому, ані страху»: Г’ю любив слухати на грамофоні «Ґілберта і Саллівана». Коли у їхньому сільському клубі ставили любительську постановку «Мікадо», батько здивував усіх, взявши роль Ко-Ко, головного ката. Його тішило, що роль дала йому змогу приміряти геть іншу особистість: він шкірився, витанцьовував і виспівував. «Точно як Джекілл і Гайд», — сказала Сильвія. Місіс Шоукросс грала Катішу — ще одне акторське відкриття.
Вони дісталися до першої поворотної точки неподалік від Шарлеруа, і тут почалася бійня.
Винищувачі шугали довкола, мовби вони розворушили осине гніздо. Зустріти їх так рано і в такій кількості стало справжнім шоком. Це навіть не розтривожене гніздо, а рій, що, здавалося, тільки на них і чекав.
— Зліва з носу падає літак у вогні, — повідомив кулеметник з верхньої башти.
— Занотуй, навігаторе, — сказав Фрейзер.
— Гаразд, командире.
Тут долинув голос кулеметника із хвостової башти:
— І справа із хвоста теж падає.
— Занотуй, навігаторе.
Зі свого місця обіч Фрейзера Тедді бачив, що літаки падають зусібіч. Небо замерехтіло білими зірками вибухів.