Однак, посеред метушні з участю всіх нас, які стовпилися навколо, коли Жерар переніс його через Карту, хтось всадив в бік Бранду кинджал. Жерар негайно обрав сам себе лікарем і очистив приміщення.
Решта з нас спустилися у вітальню попащекувати там і обговорити події.
У той час Фіона і пояснила мені, що Камінь Правосуддя може представляти небезпеку в разі його тривалого носіння, припускаючи можливість, що швидше він, а не рани, міг бути причиною смерті Еріка.
Одним з перших ознак, як вона вважала, було спотворення відчуття часу, удаване уповільнення рухів в оточуючому середовищі, яке насправді представляло собою прискорення власних фізіологічних процесів. Я твердо вирішив бути з ним обережнішим, оскільки вона була більш обізнана в цих справах, ніж інші, будучи колись найкращою ученицею Дворкіна.
І, напевно, вона була права. Напевно, саме цей ефект подіяв пізніше в той вечір, коли я повернувся у власні покої.
Принаймні, здавалося так, немов людина, що намагалася мене вбити, рухалася трохи повільніше, ніж рухався би я сам за схожих обставин. При всьому цьому удар виявився майже успішним. Клинок влучив у бік, і я знепритомнів.
Стікаючи кров'ю, я прокинувся в своєму старому ліжку в своєму старому будинку на Відображенні Земля, де я так довго жив, як Карл Корі. Я поняття не мав, як я повернувся.
Я виповз з будинку в заметіль, неміцно чіпляючись за свідомість. Я сховав Камінь Правосуддя в старій купі хмизу, тому що світ навколо мене і справді, здається, сповільнювався. Потім я дістався до дороги і спробував зупинити якусь машину.
Знайшов мене там і відвіз в найближчу клініку один мій друг і колишній мій сусід Білл Рот. У клініці випадково мене лікував той же лікар, який займався мною кілька років тому після моєї автокатастрофи.
Він підозрював, що я можу бути клієнтом психіатра, оскільки старі дані відображали якраз таке положення справ.
Однак, Білл пізніше показав мені безліч речей в правильному світлі. Він був адвокатом і відчув цікавість під час мого зникнення і провів деяке розслідування. Він дізнався про підроблене свідоцтво та про моїх успішних пагонах.
Він навіть знав деталі розслідування цих справ і самої автокатастрофи. Він все ще відчував, що в мені є щось дивне, але це не так вже й сильно його турбувало.
Пізніше Рендом зв'язався зі мною через Карту і повідомив мені, що Бранд прийшов в себе і хоче зі мною поговорити. За допомогою Рендома я повернувся в Амбер і пішов провідати Бранда. Ось тоді я й дізнався природу боротьби за владу, яка походила навколо мене, і імена учасників. Його розповідь разом з тим, що розповів мені Білл на Відображенні Земля, вніс, нарешті, деяку ясність в події останніх кількох років. Він також повідомив мені нові відомості щодо природи тої небезпеки, з якою ми зараз стикалися.
На наступний день я нічого не робив, зовні — в цілях підготовки себе до візиту в Тир-на-Нгот, насправді ж, щоб виграти додатковий час і оговтатися від поранення. Взявшись, однак, за це підприємство, його доводилося виконувати.
Я піднявся тієї ж ночі в місто на Небі, зустрівши заплутаний набір знаків і ознак, нічого, напевне, не означаючих, і забрав по ходу візиту незвичайну механічну руку у привида мого брата Бенедикта.
Повернувшись із цієї екскурсії на висоту, я поснідав з Рендомом і Ганелоном, перш ніж відправитися через Колвір додому. Мало-помалу, до нашого повного замішання, стежка навколо нас почала змінюватися. Все виглядало так, ніби ми йшли по Відображенню — подвиг майже зовсім неможливий у такій близькості від Амбера. Коли ми прийшли до такого висновку, то спробували змінити свій курс, але ні Рендом, ні я не зуміли вплинути на зміну сцени. Приблизно в цей же час з'явився Єдиноріг. Здавалося, він хотів, щоб ми йшли за ним. Що ми і зробили. Він провів нас через калейдоскопічну серію змін, поки ми, нарешті, не прибули в це місце, де він покинув нас у нинішньому становищі. А тепер, з усією цією послідовністю подій, яка прокрутилася у мене в голові, мій розум, ще рухаючись по периферії, проштовхався наперед і повернувся до щойно сказаних слів Рендома. Я відчув, що знову злегка випередив його. Як довго може протривати це положення справ, я не знав, але я зрозумів, де бачив роботу тієї ж руки, що пробила Карту.
Бранд часто малював, коли знаходився в одному зі своїх меланхолійних періодів, і мені на думку прийшла його улюблена техніка, коли я перебирав у пам'яті полотно за полотном, прояснені або затемнені ім. Додайте до цього його багаторічну роботу в минулому з метою придбання спогадів у всіх, хто знав Мартіна; хоч Рендом не впізнав його стилю, я гадав, чи багато часу пройде, перш ніж він так само, як і я, почне замислюватися над можливостями і цілями збору інформації Брандом. Навіть якщо і не його рука увігнала клинок, він брав участь у цьому акті, забезпечивши супротивника засобами.