Батько з вдячністю узяв гроші й одразу пішов купити золоту шпильку, в якій ще того самого дня моя мати красувалася перед своєю чванливою сестрою.
Мати, прийшовши додому, не мала сумнівів, що сеньйора Лунардо незабаром з’явиться, прикрашена якоюсь новою коштовністю. Однак та придумала щось зовсім інше. Вона вирішила піти до церкви, супроводжувана найманим лакеєм у лівреї, і розповіла про це своєму чоловікові. Лунардо, надзвичайно скупий по природі, легко погоджувався на купівлю золотих прикрас, які, вважав він, перебувають у такій же безпеці на голові його дружини, як і в його власній шкатулці, але був зовсім іншої думки, коли в нього просили унцію золота для ледацюги, який невідомо чого повинен був стояти півгодини за лавкою його дружини. Однак сеньйора Лунардо так його безустанно терзала й мучила, що він врешті-решт вирішив сам задля ощадності одягти ліврею і відправитися з дружиною до церкви. Сеньйора Лунардо визнала, що чоловік надається для такого заняття так само, як і будь-хто інший, і вирішила від найближчої неділі з’являтися в церкві з лакеєм цього незвичайного ґатунку. Сусіди, щоправда, сміялися з того маскараду, але моя тітка приписувала це почуттю непогамовної заздрості.
Коли вона наближалася до церкви, жебраки на весь голос почали кричати властивою їм говіркою:
— Mira Lunardu chefa lu criadu de sua mugiera![9]
Однак оскільки бідняки лиш до певної міри виявляють свою хоробрість, то сеньйора Лунардо спокійно увійшла до церкви, де перед нею розступилися з належною шаною. Їй подали свячену воду й посадили на лавці, тоді як моя мати стояла серед жінок з найнижчих кіл.
Повернувшись додому, мати одразу ж почала обшивати синій батьків каптан старим жовтим галуном, відпоротим від патронташа якогось мундира. Здивований батько запитав її про причину, на що вона розповіла йому про вчинок сестри, чоловік якої був настільки ґречний, що, одягшись у ліврею, пішов з нею до церкви. Батько запевнив її, що його ніколи не стане на таку ґречність, однак наступної неділі найняв їй за унцію золота лакея з галунами, який ішов за матір’ю до церкви, і знову сеньйора Лунардо мусила поступитися сестрі.
Того ж дня, одразу після богослужіння, Мональді прийшов до мого батька й сказав так:
— Любий Зото, я довідався про змагання в дивацтвах, які твоя дружина веде зі своєю сестрою. Якщо ти негайно з цим не покінчиш, то будеш нещасний усе життя. Перед тобою відкриті два шляхи: або дати жінці доброго лупня, або ж узятися за ремесло, яке заспокоїть її схильність до витрат. Якщо ти підеш першим шляхом, то дарую тобі ліщинову лозину, яку я часто використовував для своєї покійної дружини. Це, щоправда, не така лозина, яка, коли взяти її за два кінці, обертається в руках і служить для пошуку джерел, а часом навіть і скарбів, але якщо візьмеш її за один кінець, а другий прикладеш до спини твоєї дружини, то можу ручатися, що незабаром вилікуєш її від яких-будь маячінь. З іншого боку, якщо прагнеш задовольнити всі її примхи, то пропоную тобі дружбу найсміливіших людей в усій Італії, які зараз гостюють у Беневенто як у місті, що лежить на кордоні. Гадаю, ти мене розумієш; обдумай все і дай мені відповідь.
Сказавши це, Мональді поклав лозину на батьків верстак і пішов.
Тим часом мати моя пішла після служби на корсо й зайшла до кількох приятельок, щоб похвалитися своїм новим лакеєм. Нарешті вона задоволено повернулася додому, але батько зустрів її зовсім не так, як вона сподівалася. Вхопивши її лівою рукою за руку, він правою схопив ліщинову лозину й почав виконувати поради свого приятеля. І з такою старанністю віддався він цьому заняттю, що мати аж втратила свідомість і впала. Бачачи це, переляканий чоловік випустив лозину й почав благати пробачення, отримав його, і знову настав мир і спокій.
Через кілька днів батько пішов до Мональді й, сказавши йому, що ліщинова лозина не допомогла, запропонував свою дружбу тим хоробрим друзям, про яких той йому розповідав. Мональді відповів йому так;
— Мене дивує, що ти, не маючи відваги покарати власну дружину, гадаєш, ніби її вистачить тобі, щоб підстерігати на узліссі подорожніх. Я охоче познайомлю тебе зі своїми приятелями, але спершу ти мусиш здійснити хоча б одне вбивство. Увечері, коли закінчиш роботу, візьми довгу шпагу, засунь за пояс стилет і прогулюйся із зухвалим виглядом під порталом Мадонни. Можливо, хтось попросить твоєї допомоги. Тим часом, бувай здоров; хай небо сприяє твоїм намірам.