Сатира, як видно, цілила не так у ґрандів, які вчиняють мезальянс, як у багатіїв, які прагнули породичатися зі знаттю. Твір цей не був ані добрий, ані поганий, як усе, що виходило з-під пера Аґудеса, однак він привів до бажаного результату.
Герцоґ Санта-Маура із задоволенням прочитав сатиру під час обіду для всієї родини Моро. Коли всі з обуренням підвелися від столу й перейшли в іншу кімнату, герцоґ, не тратячи часу на якісь пояснення, наказав запрягати і ще того ж дня переїхав до заїжджого двору. Наступного дня ця подія була на вустах усіх жителів столиці. Уявна Беата написала значно більш чулого листа, ніж попередні, дозволяючи в ньому герцоґу Санта-Маурі офіційно просити її руки. Герцоґ зробив це; батько Беати відмовив йому, навіть не повідомивши дочку. Цим він заощадив неаполітанцю сорому й зменшив його жаль за відкинутою Інесою.
Тепер треба було помирити Суаресів з родиною Моро. Відбулося це таким чином: Ґаспар Суарес, розгніваний на сина, тривалий час навіть не виходив з корчми; нарешті вирішив вийти до міста. Щоб трохи розвіятись, він подався до крамниці торговця винами поблизу «Брами Сонця». Побачивши за одним зі столиків людей, які вели живу розмову, він присів до них і з задоволенням прислухався до бесіди, ніяк до неї не втручаючись. Така не дуже ввічлива поведінка свідчила, що в Мадриді у нього зовсім немає знайомих. Одного дня Суарес присів до двох чоловіків; один із них звернувся до другого з такими словами:
— А я тверджу, сеньйоре, що жоден торговий дім в Іспанії не зрівняється з домом братів Моро. Я в цьому впевнений, бо переглядав торгові книги братів Моро, що сягають 1580 року, і список усіх операцій, проведених за сто років.
— Сеньйоре, — відповів другий співрозмовник, — ти не можеш не визнати, що Кадикс — це місто, важливіше від Мадрида, і що торгівля з Новим Світом відкриває значно вигідніші можливості, ніж дрібний оборот срібла, який відбувається в столиці. А тому дім Суаресів, перший у Кадиксі, заслуговує більшої пошани, ніж дім братів Моро, перший у Мадриді.
Оскільки це було сказано достатньо голосно, численні гості, які нудьгували за столами, присіли до обох співрозмовників. Суарес, цікавий дальшого ходу розмови, присунувся до стіни, щоб краще чути, а водночас не бути надто на виду.
У цей час перший співрозмовник, ще більше підносячи голос, сказав:
— Сеньйоре, я мав честь сказати тобі, що бачив книги дому братів Моро, які сягали 1580 року; я знаю також історію Суаресів. Іньїґо, той самий, який, обпливши багато морів, заснував торговий дім у Кадиксі, насмілився в 1602 році видати братам Моро вексель без покриття. Такий вчинок міг би зруйнувати новостворений дім, якби брати Моро великодушно не понехаяли цієї справи.
Суарес, сповнений обурення, вже збирався заперечити, але той продовжував говорити:
— Близько 1612 року, а також у наступні роки Суареси пускали в обіг злитки дуже різної вартості, хоча маркували їх тією самою пробою. Брати Моро провели публічну перевірку і знову виявили великодушність, затушувавши справу, яка могла б розорити дім Суаресів.
Суарес ледь стримував обурення, тим часом незнайомець продовжував:
— Мало того, Ґаспар Суарес, який, не маючи достатнього капіталу, вів торгівлю з Філіппінськими островами, зумів здобути довіру дядька родини Моро, у якого вони позичили мільйон, і щоб отримати назад той мільйон, дім братів Моро вимушений був звернутися до суду, і процес, можливо, ще й досі не закінчився.
Ґаспар Суарес вже не панував над собою і, без сумніву, вибухнув би гнівом, але в цей час якийсь незнайомець, звертаючись до захисника братів Моро, сказав:
— Сеньйоре, я тверджу, що в усьому тобою сказаному немає й слова правди. Вексель, виставлений Іньїґо Суаресом, мав покриття в Антверпені, і брати Моро не мали права опротестовувати його. Їхній лист з виправданнями зберігається в конторі Суаресів, де зберігається також і другий лист у подібному тоні, який стосується тих злитків, які ти тут згадував. Нарешті, представлений тобою у фальшивому світлі процес був насправді розпочатий Суаресом, а не братами Моро, щоб змусити їх забрати зовсім не позичений мільйон, а два мільйони чистого прибутку, отриманого під час останньої експедиції на Філіппіни. Тому твій співрозмовник мав слушність, називаючи Суаресів першими неґоціантами Іспанії; це такий же незаперечний факт, як і те, що ти, сеньйоре, звичайний базіка, який плете, що йому слина на язик принесе.