Я хотів кричати, але не міг видобути з себе голосу. Так тривало якийсь час; нарешті пробило північ, і я побачив, як входить сатана з вогняними рогами й полум’яним хвостом, який за ним несли кілька чортів.
В одній руці сатана тримав книгу, в другій — вила. Він пригрозив молодику смертю, якщо той не перейде у віру Магомета. Тоді, бачачи християнську душу в небезпеці, я зібрав усі сили, крикнув, і мені здалося, що молодик мене почув. Але в ту ж мить повішеники підбігли до мене й витягли з печери надвір, де я побачив того самого козла. Один повішеник сів на козла, другий на мене, і отак вони знову примусили нас обох галопувати з ними через гори й провалля. Повішеник, який сидів у мене на спині, весь час стискав мені боки п’ятами, але вирішивши, мабуть, що я недостатньо швидко біжу, підхопив по дорозі двох скорпіонів, причепив їх до ніг замість острогів і почав роздирати мені боки з нечуваною жорстокістю. Нарешті ми опинилися біля дверей скиту, де ті страховидла мене покинули. Цього ранку, отче, ти знайшов мене непритомним. Я гадав, що вже врятований, опинившись у твоїх обіймах, але яд скорпіонів отруїв мені кров. Яд той палить мені нутрощі і я відчуваю, що не переживу цих мук.
Сказавши це, безумець страшно заревів і замовк.
Тоді заговорив пустельник і сказав мені так:
— Сину мій, чи ж може таке бути, щоб ти мав тілесні стосунки з двома дияволами? Ходи, висповідайся, визнай свої гріхи. Боже милосердя не має меж. Ти мовчиш? Невже ж ти так сильно загруз у гріхах?
Трошки подумавши, я відповів:
— Отче, цей безумний шляхтич бачив щось цілком інше, ніж я. Один із нас, без сумніву, був заморочений, може, ми навіть обоє бачили не те. Але ось перед тобою шляхетний кабаліст, який теж ночував у Вента-Кемаді. Може, він погодиться розповісти нам про свої пригоди, які кинуть нове світло на ті випадки, що відбуваються з нами вже кілька днів.
— Сеньйоре Альфонсе, — перервав мене кабаліст, — люди, які так, як я, присвячують себе таємним наукам, не можуть розповідати все. Я, однак, спробую, наскільки зможу, задовольнити твою цікавість, але, якщо дозволиш — не сьогодні. Повечеряймо і лягаймо спати; завтра будемо мати свіжі голови.
Пустельник накрив нам скромну вечерю, після якої кожен пішов до себе. Кабаліст настоював, що він має провести ніч біля безумця, я ж подався до каплиці. Влігся на те саме польове ліжко, на якому вже провів одну ніч; пустельник побажав мені доброї ночі й попередив, що для більшої певності він, відходячи, замкне за собою двері.
Залишившись сам, я почав роздумувати над розповіддю Пачеко. Не було ніяких сумнівів, що він був разом зі мною в печері, я також бачив, як мої кузини підбігли до нього й витягли його з кімнати; однак Еміна попередила мене, щоб я не вірив, як мені щось погане про них із сестрою розповідатимуть. Зрештою, чорти, які отуманили Пачеко, могли затьмарити йому розум і звести всілякого роду оманами.
Ось так я шукав різних способів, щоб виправдати моїх родичок і зберегти до них любов, а тоді почув, як пробило північ. Одразу після цього почувся стук у двері й немовби мекання кози. Я взяв шпагу, підійшов до дверей і голосно гукнув:
— Якщо ти сатана, то пробуй сам відчинити ці двері, які замкнув пустельник.
Коза замовкла. Тож і я ліг і проспав до ранку.
День дев’ятий
Пустельник прийшов, щоб мене розбудити, сів на моє ліжко й сказав:
— Дитя моє, цієї ночі нечиста сила знову виправляла казна-що в моєму скиті. Пустельники Фіваїди зазнавали сатанинських переслідувань не більше від мене; до того ж я не знаю, що мені думати про чоловіка, який прийшов сюди з тобою і зветься кабалістом. Він узявся вилікувати Пачеко й справді дуже йому допоміг, але зовсім не вживав заклинань, які вимагаються ритуалом нашої святої церкви. Ходімо до моєї келії, нас чекає сніданок, після якого ми, напевно, почуємо пригоди цього дивного незнайомця.
Я встав і подався за пустельником. І справді, Пачеко я знайшов у значно кращому стані, а обличчя його здалося мені менш відштовхуючим. Він залишався сліпим на одне око, але вже не висовував так гидко язика. На губах вже не було піни, а вціліле око дивилося не таким безумним поглядом. Я поздоровив з цим кабаліста, який відповів мені, що це лиш слабенький доказ його вмінь. Потім пустельник приніс сніданок, що складався з гарячого молока й каштанів.