— Гадаю, — сказав пустельник, — що вона хотіла пожерти радше душу, ніж тіло Меніппа, і що емпуза ця була просто дияволом хтивості; однак я не розумію тих слів, які надали такої сили Аполлонію. Адже цей філософ не був християнином і не міг вжити тієї страшної зброї, яку церква дала нам в руки; більше того, хоча древні й могли якоюсь мірою панувати над злими духами до народження Христа, однак хрест, наказавши мовчати всім оракулам, ще більшою мірою позбавив сили всіх ідоловірців. Тому я гадаю, що Аполлоній не тільки не мав змоги вигнати навіть найменшого диявола, але навіть не мав ніякої влади над найменшим із духів, бо ці примари з’являються на землі з божого дозволу — і завжди з проханням про заупокійну службу, а вони, як ви знаєте, були цілком невідомими за поганських часів.
Уседа дотримувався іншої думки; він вважав, що погани, як і християни, зазнавали переслідувань злих духів, хоча причини появи останніх могли бути зовсім іншими, і щоб підтвердити це, узяв книжку з листами Плінія і почав читати наступне:
Був в Афінах дім, великий і придатний для проживання, але мав недобру славу й був покинутий. Не раз серед нічної тиші чули там дзвякання заліза, об яке вдаряли залізом, а коли прислухалися уважніше, то й брязк кайданів, який долинав начебто здалеку, а потім щораз більше наближався. Невдовзі почали бачити з’яву, щось схоже на виснаженого й скривленого старигана з довгою бородою, здибленим волоссям і кайданами на руках і ногах, які страшенно трусилися. Ця огидна примара позбавляла сну мешканців, а постійна безсонниця зумовлювала хвороби, які погано закінчувались, бо протягом дня, хоча примари й не було, але враження жахливого видовища весь час стояло перед очима й навіть найхоробріших проймало страхом. Нарешті дім покинули, залишивши його повністю примарній з’яві. Щоправда, вивісили табличку, в якій говорилося про бажання власника здати внайми чи продати непотрібну будівлю, в надії, що якийсь незнайомий, не знаючи про жахливу заваду, дозволить себе ошукати.
В той час філософ Афінодор прибув до Афін. Він побачив напис і запитав про ціну; його вразила надзвичайна дешевизна, він почав виясняти причину, і коли йому розповіли всю історію, він, замість того, щоб відступитися, надзвичайно поспішно сторгувався. Переїхав у дім і під вечір звелів внести до фронтальних кімнат ліжко, принести лампу й таблички для письма, а слугам перейти до віддаленого крила будинку. Тоді, побоюючись, щоб розбуяла уява не понесла його надто далеко і не представила йому речей, яких насправді немає, він приготував розум, очі й руки до писання.
На початку ночі як у цілому домі, так і в цій його частині панувала глибока тиша, однак невдовзі Афінодор почув скрегіт заліза й брязкіт кайданів; він, однак, не підвів очей, не покинув пера, заспокоївся і, так би мовити, примусив себе не звертати ніякої уваги на оточення. Тим часом галас ставав чимраз більшим, вже доходив до дверей, нарешті почувся в самій кімнаті. Філософ підвів очі й побачив примару, зовсім таку, як йому описували. З’ява стояла у дверях і підманювала його пальцем. Афінодор дав їй рукою знак, аби почекала, й знову почав писати, але примара, явно роздратована, почала біля самих вух філософа брязкати кайданами.
Мудрець озирнувся й побачив, що дух не перестає його кликати, тож підвівся, взяв світло й пішов за ним. З’ява йшла повільно, наче придавлена тягарем кайданів, вийшла на подвір’я дому й раптом якраз посередині провалилася в землю. Залишившись сам, філософ позначив те місце листям і травою, а зранку подався до представників влади з проханням, щоб ті наказали розпочати розшуки. Викопали яму й знайшли кістяк, обплутаний ланцюгами. Місто наказало справити тим останкам пристойний похорон, і на другий день після віддання небіжчику цієї останньої послуги спокій назавжди повернувся у дім.
Кабаліст прочитав цю історію і додав:
— Духи, вельмишановний отче, являлися від найдавніших часів. Нас переконує в цьому випадок з Ендорською чарівницею, і кабалісти завжди зверталися до нього в разі потреби. Разом з тим, я визнаю, що в світі духів відбулися великі зміни. Так, наприклад, упирі, якщо можна так сказати, належать до новіших відкриттів. Я виділяю серед них два різновиди, а саме, упирів угорських і польських, які є просто трупами, що виходять серед ночі з могил, аби напитися людської крові, та іспанських упирів, або нечистих духів, які, входячи в перше-ліпше тіло, надають йому довільної форми…