Нічого цар не міг учинити. Послав мулярів, щоб розібрати мур, та так, щоб на хлопця й пилинка не впала. Потім сам приніс леґеневі одяг, бо той, що був на ньому, вже зовсім зітлів.
Каже хлопець цареві:
— Дайте мені гармату й снаряд.
Дали йому гармату й снаряд. Покликав він царя і царівну. Дивляться вони в далекогляд і бачать: Поганин саме сідає обідати. В ту мить, коли він ніс до рота виделку, леґінь вистрілив з гармати.
Снаряд потрапив до руки Поганина і розбив півпалацу. Почав Поганин шукати того чоловіка, котрий стріляв з гармати. Шукав, шукав, та знайти не міг. І написав Поганин листа цареві, щоб прислав того стрільця до нього на обід. Коли не пришле, знищить усю його державу.
Питає цар Івана:
— Чи підеш, Іване, в гості до Поганина?
— Піду! — каже Іван. — Тільки дайте мені дванадцять таких леґенів, як я, щоб були всі одного росту, одного обличчя.
– Іди вибирай поміж моїми вояками! — каже цар.
Пішов Іван поміж вояків, вибрав дванадцять таких, як він сам, і каже їм:
— Коли прийдемо до Поганина, то всі йому поклонимося. Він буде запрошувати старшого сісти. Ми візьмемо стілець, розламаємо і скажемо, що сідати не будемо, бо ми всі старші. Коли Поганин буде частувати нас з однієї склянки, ми візьмемо склянку, розіб'ємо й скажемо, що ми не п'ємо з однієї склянки, бо ми всі старші.
Прийшли до Поганина, вклонилися йому. Дивиться той і не може впізнати, хто з них старший. Подає стілець і каже:
— Хто між вами старший — сідай! Розламали леґені стілець, посідали кожний на свій кусочок і кажуть:
— Ми всі старші!
Подає Поганин склянку вина й каже:
— Хто між вами старший — пий!
Леґені розбили склянку й кажуть:
— Ми всі старші!
Так і не міг упізнати Поганин, хто з них старший. Розсердився і послав усіх спати до комори.
А сестра Поганина каже братові, що впізнає старшого. Пішла вона увечері до комори й каже одному:
— Коли скажеш, що ти старший, буду спати з тобою.
— Скажу, тільки спи! — відповів леґінь.
На світанку сестра Поганина пішла з комори. Устав хлопець, дивиться, а в нього на ґудзику написано: «Старший». Узяв крейду і кожному написав на ґудзику: «Старший».
Дивиться вранці Поганин і бачить, що в кожного леґеня на ґудзику написано: «Старший». Розізлився і кричить:
— Та хто з вас старший, відрубай мені голову!
Кинувся Іван до Поганина, вихопив шаблю, розмахнувся — і покотилася Поганинова голова. Заволодів Іван поганською державою і повернувся до свого царя. Каже йому цар:
— А тепер справимо весілля! Віддаю за тебе свою доньку!
— Ні, зараз я піду по світу розуму набиратися, а весілля справимо, коли повернуся! — відповідає Іван.
Іде Іван світом, іде. Ніч застала його коло млина. Вирішив Іван тут переночувати. А у млині жили дід з бабою, їх донька, собака і кішка. Проситься Іван на ніч, а його питають:
— Ти куди йдеш?
— До морського півня.
— То запитай у того півня, чому ми ріжемо телиці, печемо хліб, усе з'їдаємо й залишаємося голодні?
— Спитаю! — відповідає.
Переночував Іван у мельника і вранці пішов далі. Йде, йде і приходить до одної хижі. Дивиться, а в хаті дванадцять прекрасних дівчат.
— Куди ти йдеш, славний леґеню? — питають дівчата.
— Йду до морського півня.
— То запитай його, чому ми, дванадцять красних дівчат, не можемо вийти заміж?
— Спитаю! — відповідає Іван.
Іде далі. Бачить — в одному саду стоїть груша, під грушею дванадцять панів. Усі вони дивляться на грушу і чогось чекають.
— Куди йдеш, леґеню? — питають Івана.
— Йду до морського півня.
— Спитай, коли ця груша вродить срібні плоди?
— Спитаю! — відповів парубок і пішов далі.
Йде й бачить — на узліссі чоловік заганяє пташку в дупло.
— Куди ти йдеш, леґеню? — питає чоловік.
— Йду до морського півня.
— Спитай його, коли я цю пташку зажену в дупло.
— Спитаю! — відповідає парубок.
Прийшов нарешті до морського півня. Дивиться, а тут і сестра Поганина. Морського півня не було вдома. Поки він прийшов, Іван устиг із сестрою Поганина домовитися. Коли півень з'явився, сестра Поганина лягла з ним спати, а Іван заховався під ліжко. Вночі сестра Поганина смикнула перо з морського півня і кинула Іванові під ліжко.
А морський півень прокинувся:
— Чого ти смикаєш мої пера?
— Та як не смикати, коли мені таке страшне приснилося!
— А що тобі приснилося?
— Снилося мені, що там і там є млин, а в тому млині живуть дід, баба, дівчина, собака і кішка. Напечуть вони хліба, заріжуть телицю, усе з'їдають, а все голодні.