У невеликому ярку, де ніхто не міг мене бачити, я зняв шолом, налив в нього мильну воду і поголився. Потім надів свою стару драну одежу — чорну з срібною окантовкою. Я знову був твердий, як камінь, чорний, як земля, і жорстокий, як диявол. Сьогоднішній день буде моїм днем. Я опустив забрало, обсмикнув кольчугу, затягнув пояс і пристебнув Грейсвандір. Свій плащ я заколов при шиї застібкою у формі срібної троянди, і тут мене знайшов посильний, який повідомив, що приготування закінчені.
Я поцілував Лорен, яка наполягла на тому, що буде мене проводжати, скочив на коня — мерина на кличку Чемпіон — і вирушив до табору.
Побачивши мене, Ганелон і Ланс в один голос сказали: «Ми готові».
Я покликав офіцерів, віддав останні розпорядження. Відсалютувавши, вони поскакали.
— Тепер скоро, — сказав Ланс, запалюючи люльку.
— Як ваша рука?
— У повному порядку. Після тренувального бою, який ми вчора провели, я відчуваю себе абсолютно здоровим.
Я підняв забрало і теж закурив.
— Та ви збрили бороду! — Вигукнув Ланс. — Чесно кажучи, ніколи не міг уявити вас без бороди.
— Так зручніше носити шолом.
— Бажаю успіху всім нам, — урочисто вимовив Ганелон. — Не знаю, чи існують на світі боги, але якщо вони є, нехай виявляться сьогодні на нашому боці.
— Бог один, — сказав Ланс. — І я молюся, щоб він не не залишив нас.
— Амінь. — Ганелон запихкав трубкою.
— Ми переможемо! — Переконано заявив Ланс.
— Так, — погодився я, дивлячись на схід сонця, яке вже позолотило горизонт, і слухаючи безтурботний спів птахів. — Все віщує нам перемогу.
Докуривши, ми вибили люльки, і кожен сховав свою за пояс. Потім ми в останній раз перевірили обладунки, підтягнули де треба ремені, і Ганелон проголосив:
— Пора!
Офіцери повернулися з донесеннями. Загони були готові.
Ми під'їхали до кордону Круга. Усередині нього панувала мертва тиша.
— Я все ще думаю про Корвіна, — сказав Ганелон. — Десь він зараз?
— Корвін з нами, — відповів я, і Ганелон якось дивно на мене подивився, побачив срібну троянду і різко кивнув.
— Ланс, — звернувся він до свого друга і помічника, — віддавай наказ.
І Ланс вихопив шпагу з піхов.
— Вперед! — Вигукнув він.
Йому відповіло гучне відлуння.
Наш авангард складав загін з п'ятисот вершників. Ми заглибилися в Круг на півмилі, перш ніж побачили чорну кавалерію, яка мчала нам назустріч. Ми зламали їх стрій за п'ять хвилин і продовжили скакати вперед щодуху.
Потім ми почули грім.
Заблищали блискавки, пішов дощ.
Розігралася буря.
Нерівна тонка лінія списоносців, стоїчно очікуючих нападу, загородила нам шлях. Ми відчули пастку, але не зупинилися.
І чорна кавалерія ударила по нашому фланзі.
Закипіла битва.
Минуло хвилин двадцять…
Ми стримували їхній натиск, чекаючи підходу основних військ.
Потім двісті наших воїнів продовжили свій шлях…
Люди. Ми вбивали людей, а вони вбивали нас, істоти з сірими лицями, що рухалися, немов автомати. Маріонетки. Мені ж необхідно було знищити їх командира…
Цікаво, яка пропускна здатність шляху, який я їм відкрив? Я цього не знав. Скоро…
Скажена гонка привела нас на вершину пагорба, і далеко внизу я побачив темну цитадель.
Я підняв шпагу.
Ми почали спускатися, і тут на нас напали.
Вони шипіли, гарчали і били крилами. Значить людей у нього не залишилося. Грейсвандір стала схожа на язик полум'я, блискавку, портативний електричний розрядник. Я знищував мерзенних тварюк у міру їх наближення, і, вмираючи, вони згорали. Праворуч від мене Ланс прорубував дорогу, творячи хаос і щось бурмочучи собі під ніс. Не інакше як молився за тих, кого вбивав. По ліву мою руку скакав Ганелон, і за хвостом його коня струмувала вогненна річка. Блискали блискавки, цитадель росла прямо на очах.
У нашому авангарді залишилося не більше ста чоловік.
Коли ми під'їхали до воріт, нас зустрів загін з людей і звірів. Ми атакували.
Вони перевершували нас чисельністю, але я не шкодував, що ми так далеко відірвалися від своєї піхоти. Я знав, що час не чекає.
— Я повинен пробитися! — Закричав я. — Рогатий в цитаделі!
— Він мій! — Прокричав мені у відповідь Ланс.
— Особисто я вам не конкурент! — Вигукнув Ганелон, рубаючи мечем направо і наліво. — Але я з вами! Прорвіться, коли зможете!