Я зціпив зуби.
Дикість якась! Коли я буду правити в Амбері усе переміниться. Повинно змінитися.
Чому ніхто не знайшов засобу, за допомогою якого можна було б змінити людську природу? Втративши пам'ять, опинившись в іншому світі, я все одно залишився колишнім Корвіном. Втім, напевно саме тому мене не охоплював відчай..
Спустившись до річки в затишному місці, я змив з себе пил і піт, думаючи про Чорну Дорогу, на якій потерпіли фіаско мої брати. Інформація для роздумів.
Купався я недалеко від берега, одним оком поглядаючи на Грейсвандір. Кожен з нас здатний іти крізь Відображення по свіжому сліду. Але мене ніхто не потривожив, хоча на зворотному шляху мені довелося скористатися Грейсвандір проти хижих звірів, куди менш страшних, ніж мої брати.
Втім, цього слід було очікувати, тому що я поспішав з усіх сил і Відображення миготіли, як в калейдоскопі…
Задовго до світанку я в'їхав в стайні, розташовані неподалік від будинку мого брата. Чемпіон ніяк не міг заспокоїтися, і мені довелося його задобрювати — гладити і чистити скребком. Коли я налив йому води і насипав вівса, з протилежного стійла донеслося іржання — мене вітав Вогняний, кінь Ганелона. Я вийшов із стаєнь і помився біля колонки, розмірковуючи, чи вдасться мені хоч трохи поспати.
Відпочинок був мені необхідний — кілька годин сну, і я повністю відновив би свої сили. От тільки не хотілося мені лягати в будинку Бенедикта. Хотілося уникнути неприємностей. Правда, я неодноразово стверджував, що волію вмерти в ліжку, але по-перше, я мав на увазі смерть в старечому віці, а по-друге, сподівався, що на мене наступить слон в той момент, коли я буду займатися любов'ю з молоденькою дівчиною.
До винному погреба Бенедикта я, проте, ставився не з такою упередженням, як до ліжка, і, відчувши необхідність випити чогось міцнішого, відправився в будинок, пройшов у вітальню і, не запалюючи світла, відчинив дверцята бару.
Я налив віскі, випив, налив ще й підійшов до вікна. Вид з нього відкривався чудовий — недарма Бенедикт побудував будинок на вершині пагорба.
— Під білим місяцем дорога лежить, — процитував я, дивуючись звукам власного голосу. — Сяє місяць самотньо…
— Лежить, Корвін. Сяє, мій хлопчик. Вірно підмічено, — вимовив Ганелон.
— Я й не знав, що ти тут, — сказав я, не повертаючи голови.
— Це тому, що я сиджу тихо, як миша.
— Ясно. Скільки ти випив?
— Трохи. Але якщо ви, як добрий товариш, піднесете стаканчик…
Я повернувся.
— А сам ти не можеш собі налити?
— Мені важко рухатися.
— Добре.
Я налив віскі в кришталевий келих до країв і підійшов до крісла, в якому сидів Ганелон. Він повільно підняв склянку до губ, кивнув на знак подяки і зробив ковток.
— Ах! Ось тепер полегшало.
— Ти бився, — впевнено заявив я.
— Це точно. І не раз.
— Будь чоловіком, візьми себе в руки, і мені не доведеться тобі співчувати.
— Але я переміг!
— Боже великий! Де трупи?
— О, ті бійки не в рахунок. Це дівчисько мене вимотало.
— Значить, ти не викинув грошей на вітер.
— Я говорю про дівчисько іншого сорту. Боюся, я поставив нас у незручне положення.
— Нас?
— Я ж не знав, що вона — господиня дому. Настрій у мене був прекрасний і я вирішив, що шкоди не буде, коли я побавлюсь з молоденькою апетитною служницею…
— С Дарою? — Запитав я, внутрішньо здригаючись.
— Ось-ось. Я ляснув її по задничці, поцілував разок-другий… — Він застогнав, — вона відірвала мене від землі, як пушинку, підняла на витягнутих руках над головою, повідомила, що вона господиня будинку, а потім відпустила… Я важу вісімнадцять стогонів, а летіти було далеко. — Він відпив зі склянки і я посміхнувся. — Вона теж сміялася, — ображено вимовив Ганелон, — а потім допомогла мені піднятися і ласкаво запитала, як я себе почуваю. Я звичайно попросив вибачення… Ваш брат, напевно, справжній чоловік. Я ніколи не зустрічав ще такої сильної дівчини. — Він похитав головою і випив віскі. — Мені було дуже страшно. І не дуже приємно.
— Дара прийняла твої вибачення?
— Так, звичайно. Вона поставилася до мене дуже поблажливо, запевнила, що нікому нічого не скаже, і порадила про все забути.
— У такому разі чому ти не спиш? Час пізній.
— Я чекав на вас. Мені необхідно було з вами побачитися.
— Твоє бажання здійснилося.
Він повільно підвівся з крісла.
— Ходімо, подихаємо свіжим повітрям.