Я зупинився навпроти моста, опустив носилки, склав долоні рупором і крикнув:
— Е-гей! Ганелон! Два подорожні заплутали в ночі!
Почулося брязкання металу об камінь, і я відчув, що мене розглядають. Я теж підняв голову і примружився, намагаючись хоч що-небудь розгледіти, але нічого не побачив. Таки зір ще не повернувся до мене повністю.
— Хто там? — Запитав гучний гучний голос.
— Ланс, важко поранений, якого я, Корі з Кабре, приніс в замок.
Я почув, як вартовий передав мої слова по ланцюжку. Через деякий час прийшла відповідь:
— Відійдіть в сторону! Зараз ми опустимо міст! Ви можете увійти!
Почувся важкий скрип, і дерев'яна конструкція лягла на землю поруч зі мною. Я підняв носилки і перетнув рів.
От і вся розповідь про те, як я приніс сера Ланселота дю Лака в замок Ганелона, якому я вірив, як братові Еріку. Іншими словами не вірив зовсім.
Я опинився в юрбі і, придивившись, зрозумів, що оточений солдатами. Ворожості вони, однак, не виявляли, скоріше навпаки — на обличчях у багатьох був співчутливий вираз. Мене провели в великий двір, освітлений безліччю смолоскипів. Всюди лежали спальні мішки. Пахло потом, димом, кіньми і готуванням їжі. Схоже, тут розташувалася на нічліг невелика діюча армія.
Люди підходили до нас, про щось питали, але я не встиг нічого відповісти, тому що крізь натовп протиснувся двоє стражників, озброєних до зубів, і один з них звернувся до мене, злегка доторкнувшись до плеча:
— Ходімо з нами.
Вони встали в мене з боків, і солдати розступилися, даючи нам дорогу. Ззаду почувся скрип підйомного моста. Ми увійшли в замок, складений з чорного каменю.
Минувши великий зал і кімнату, схожу на приймальню, ми стали підніматися по сходах і на другому поверсі зупинилися перед важкими дубовими дверима. Стражник постукав.
— Заходьте, — вимовив голос, який, на превеликий мій жаль, був мені знайомий. Ми увійшли.
Ганелон сидів за великим столом спиною до широкого вікна, що виходило у двір. На ньому були чорні штани поверх чорних же чобіт, чорна сорочка і чорна шкіряна куртка. На широкому поясі висів кинджал з руків'ям у формі копита. Коротка шпага лежала на столі. У Ганелона було руде з сивиною волосся і борода. Його чорні, як ебенове дерево, очі блищали.
Він подивився на мене, потім перевів погляд на двох стражників, які внесли в кімнату носилки.
— Покладіть його на моє ліжко, — сказав він і додав, не повертаючи голови: — Родрік, займися ним.
Родрік, його лікар, був дідком, який, як мені здалося, не міг заподіяти пацієнтові особливої шкоди. Це мене втішило. Зрештою, я не для того тягнув Ланса п'ятнадцять миль, щоб він сплив кров'ю.
Потім Ганелон звернувся до мене:
— Де ви його знайшли?
— У п'яти лігах на південь. — Хто ви такий?
— Мене звуть Корі, — відповів я.
Він пильно подивився на мене й ледве посміхнувся у густі вуса. Губи в нього були тонкими і нагадували черв'яків, що звивалися в такт словам.
— На чиєму ви боці? — Запитав він.
— Не розумію, що ви маєте на увазі.
Я злегка нахилився, щоб спина моя виглядала згорбленою. Говорив я повільно, тихо і злегка заїкаючись. Моя борода була довшою, ніж у Ганелона, а залетілий в неї дорожній пил створював враження сивини. Я не сумнівався, що виглядав як літня людина.
— Я питаю, чому ви йому допомогли?
— Людина людині — брат.
— Ви іноземець?
Я кивнув.
— Що ж, ви — мій гість. Залишайтеся в моєму замку скільки забажаєте.
— Спасибі. Але, напевно я завтра піду.
— Як вам буде завгодно. А зараз давайте вип'ємо по чарочці вина, і ви розповісте, за яких обставин знайшли Ланса.
Ганелон слухав, не перебиваючи, не відриваючи від мене погляду. Я завжди вважав, що вираз «Свердлити очима» — дурня, але в цей вечір змінив свою думку. Він не просто свердлив, він пронизував мене очима, немов кинджалами. Цікаво, які висновки він зробив, про що здогадався?
Раптово я відчув, як на мене навалюється втома. Язик мій став заплітатися. Нервове напруження, стакан вина, тепла кімната позначилися на мені не найкращим чином, і несподівано в мене склалося враження, що я стою в кутку і спостерігаю за самим собою. Мабуть, такі тривалі навантаження були мені поки що не під силу. Я помітив, що руки мої тремтять.