Через півгодини дихання у нього почастішало, атаки сповільнилися. Ще трохи, і він зрозумів би, що я валяв дурня, і тому я підняв руку, опустив шпагу і зробив крок назад. Він тут же кинувся мене обіймати. Я не зрозумів, що він сказав, але його задоволення було очевидним. Я теж був задоволений.
Правда, я сильно засмутився, відчувши, що втомився. До того ж у мене закрутилася голова. Тим не менш тренування було мені необхідне. Я заприсягся, що заганяю себе до напівсмерті, наїмся до відказу, висплюсь і наступного дня почну все спочатку. Тому я підійшов до стрільців, позичив лук і випустив з сотню стріл в «Трипалий» стилі. Відсоток попадання в мене був не найнижчим. Деякий час я спостерігав за битвою вершників, озброєних списами, булавами та щитами, потім підійшов до групи людей, що відпрацьовували прийоми ведення бою без зброї.
Я увійшов в коло, переміг трьох солдатів, одного за іншим і відчув, що більше ні на що не здатний. Я важко дихав, з мене струмком лився піт. Присівши на лавку, що стояла в тіні, я став думати про Лансі, про Ганелона і про вечерю. Хвилин через десять я насилу підвівся, пішов у свою кімнату і прийняв ванну. До цього часу я був голодний, як вовк, і тому вирушив на пошуки обіду і останніх новин.
Я не встиг зробити і двох кроків по коридору, як стражник — той самий, який вчора ввечері підтримував мене за лікоть, — підійшов до мене і сказав:
— Мілорд Ганелон просить вас пообідати з ним в його покоях після того, як задзвонить дзвін.
Я подякував йому, запевнив, що прийду, повернувся до себе і розтягнувся на ліжку. Дзвін задзвонив через кілька хвилин. Я встав і вийшов з кімнати.
М'язи у мене розболілися на на жарт, я був весь у синцях і подряпинах. Що ж, тим важче буде мене впізнати. На мій стукіт двері відкрив хлопчик, який тут же підбіг до іншого хлопчини і став допомагати йому накривати на стіл, що стояв біля каміна.
На Ганелоні були зелена сорочка, зелені штани, зелені чоботи і зелений пояс, і сидів господар замку на стільці з високою спинкою.
— Сер Корі, мені доповіли про те, як ви провели сьогоднішній день, — сказав він, міцно потиснувши мені руку. — Тепер я перестав дивуватися, що ви пронесли Ланса п'ять ліг. Дивлячись на вас, не скажеш, що ви справжній чоловік… Тільки зрозумійте мене правильно, не ображайтеся, будь ласка.
Я посміхнувся.
— Я не ображаюся.
Він посадив мене за стіл і простягнув склянку білого вина, занадто солодкого, як на мій смак.
— Ви здавалися мені таким немічним, хоча несли Ланса на руках, не відпочиваючи, вбили двох мерзенних тварюк і склали надгробок з великих каменів. Ланс мені розповідав…
— Як він себе почуває? — Запитав я.
— Довелося приставити до нього охорону, щоб лежав смирно. Уявіть собі, ця гора м'язів вирішила піти прогулятися! Присягаюся богом, він не встане з ліжка раніше ніж через тиждень!
— Значить йому краще.
Ганелон кивнув.
— За його здоров'я.
— За це я вип'ю з задоволенням.
Ми випили.
Помовчавши він сказав:
— Якби в моїй армії було більше таких людей, як ви і Ланс, справа прийняло б інший оборот.
— Про що ви говорите?
— Про Чорний Круг. Невже ви нічого не знаєте?
— Ні. Ланс лише згадав про його існування.
Один з хлопчиків підсмажував величезний шматок яловичини на малому вогні. Повертаючи рожен, він поливав м'ясо вином, і коли до мене доходив смачний запах, у моєму животі починало бурчати, а Ганелон посміхався у вуса. Другий хлопчик відправився на кухню за хлібом.
Довгий час Ганелон мовчав. Він пив вже другий келих вина, а я ніяк не міг впоратися з першим.
— Ви коли-небудь чули про Авалон? — Несподівано запитав він.
— Так, — відповів я. — Давним-давно читав мені вірш один мандрівний бард, і я його запам'ятав: «На березі річки благословенної сиділи ми, і, згадавши Авалон, заплакали. В руках залишилися зламані шпаги, щити розвісили ми на деревах. Зруйновано срібні башти, потоплені в потоках крові. Так скільки миль до Авалона? І всі, і жодної. Зруйновано срібні башти.»
— Авалон зруйнований? — Запитав він.
— Особисто я вважаю, що бард був божевільним. Сам я не знаю ніякого Авалона.
Запала мовчанка. Ганелон відвернувся й заговорив лише через кілька хвилин. Голос його невловимо змінився.