30. Якщо ‹хто› ударить мечем, але не зарубає на смерть, то 3 гривні, а самому ‹потерпілому› гривня за рану на лікування, якщо зарубає на смерть, то платити виру.
31. Якщо людина штовхне людину до себе або від себе, або по обличчю ударить, або жердиною ударить, і представлять двох свідків, то 3 гривні штрафу князеві; якщо буде варяг або колбяг, то вивести на суд свідків сповна ‹теж двох› і нехай вони йдуть на судову клятву.
32. Про челядь. Якщо челядин сховається, і оголосять про нього на торгу, а впродовж 3 днів його не повернуть, то, якщо пізнають його на третій день ‹панові› забрати свого челядина, а тому ‹приховувачеві› заплатити 3 гривні штрафу князеві.
33. Якщо хто сяде на чужого коня. Якщо хто сяде на чужого коня без дозволу, то 3 гривні.
34. Якщо у кого пропаде кінь, зброя або одяг і він оголосить про те на торгу, а після пізнає пропажу у своєму місті, то узяти йому своє наявністю, а за збиток платити йому 3 гривні.
35. Якщо хто пізнає своє, що у нього пропало або було вкрадене, або кінь, або одяг, або худобина, то не говори тому ‹у кого пропажа виявлена›: «Це моє», але піди на звід, де воно узято, нехай зійдуться ‹учасники угоди і з’ясують›, хто винен, на того і ляже звинувачення в крадіжці; тоді позивач візьме своє, а що пропало разом з цим, то йому винний виплатить; якщо буде конокрад, то видати його князеві на вигнання; якщо злодій, що обкрав кліть, то йому платити 3 гривні.
36. Про звід. Якщо буде ‹звід› у одному місті, то йти позивачеві до кінця цього зводу; якщо буде зведення по ‹різних› землях, то йти йому до третього зводу; а відносно наявної ‹краденої› речі, то третьому ‹відповідачеві› грошима платити за наявну річ, а з наявною річчю йти до кінця зводу, а позивач нехай чекає іншого ‹зі зниклого›, а де виявлять останнього ‹за зводом›, те тому платити за все і штраф князеві.
37. Про злодійство. Якщо ‹хто› купив що-небудь крадене на торгу, або коня, або одяг, або худобину, то нехай він виведе свідками двох вільних чоловік або збирача торгових мит; якщо ж він не знає, у кого купив, то нехай ті свідки йдуть на судову клятву в його користь, а позивачеві узяти своє вкрадене; а що разом з цим пропало, то про те йому лише жалкувати, а відповідачеві жалкувати за своїми грошима, оскільки не знає, у кого купив крадене; якщо пізніше відповідач пізнає, у кого це купив, то нехай візьме у нього свої гроші, а тому платити ‹за все›, що у нього ‹відповідача› пропало, а князеві штраф.
38. Якщо хто пізнає ‹свою› челядь. Якщо хто пізнає свого вкраденого челядина і поверне його, то він повинен вести його по грошових угодах до третього зводу і узяти у третього відповідача челядина замість свого, а тому дати пізнаного: нехай йде до останнього зводу, тому що воно не худоба, не можна йому говорити: «Не знаю, у кого я куплений», але йти за свідченнями челядина до кінця; а коли буде виявлений істинний злодій, то знову повернути панові вкраденого челядина, а третьому відповідачеві узяти свого, і за збиток ‹позивачеві› тому ж злодієві платити, а князеві 12 гривень штрафу за крадіжку челядина.
39. Про звід же. А зі свого міста у чужу землю зводу немає, але також представити ‹відповідачеві› свідків або збирача мит, перед яким була здійснена купівля, а позивачеві узяти готівкове, а про інше, що з ним пропало, тільки жалкувати, а тому, хто купив крадене, жалкувати за своїми грошима.
40. Про злодійство. Якщо уб’ють кого-небудь у кліті або під час якого іншого злодійства, то його можна убити як собаку; якщо протримають його до світанку, то вести на князівський двір; якщо ж уб’ють його, а люди бачили його вже пов’язаним, то платити за нього 12 гривень.
41. Якщо хто краде худобу в хліві або кліті, то якщо один ‹крав›, то платити йому 3 гривні і 30 кун; якщо ж їх багато ‹крало›, то усім платити по 3 гривні і по 30 кун.
42. Про злодійство ж. Якщо краде худобу в поле, або овець, або кіз, або свиней, то 60 кун; якщо злодіїв буде багато, то всім по 60 кун.
43. Якщо краде на току або зерно в ямі, то скільки їх крало, всім по 3 гривні і по 30 кун.
44. А у кого ‹що› пропало, але буде ‹виявлене› у наявності, нехай наявне візьме, а за ‹кожен› рік нехай візьме по півгривні.
45. Якщо ж наявного не буде, а це був князівський кінь, то платити за нього 3 гривні, а за інших по 2 гривні.
А ця постанова про худобу. За кобилу – 60 кун, а за вола – гривня, а за корову – 40 кун, а за трилітка – 30 кун, за однорічного – півгривні, за теля – 5 кун, за свиню – 5 кун, а за порося – ногата, за вівцю – 5 кун, за барана – ногата, а за жеребця, якщо він не об’їжджений – гривня кун, за лоша – 6 ногат, за коров’яче молоко – 6 ногат; ця постанова для смердів, якщо платять князеві штраф.