Норріс подумав, як відрізнялась вона від сестер Веллівер з їхніми шовковими сукнями, гарненькими шарфами з бахромою та чудовими черевичками з марокканської шкіри. Йому більше не хотілося зустрічатися з ними, він відчув, що нарешті зрозумів, ким вони були насправді. Якими вправними у безчесній грі у фліртування. Не такі, як ця дівчина, яка відкрито позіхає і тре очі так природно, як дитина, що тільки-но прокинулась після денного сну.
Вона подивилась на нього.
— Ви розповіли їм? Що вони сказали?
— Доктор Гренвілл утримався від оцінки. Він бажає почути розповідь з твоїх уст, — він нахилився ближче і поклав руку їй на плече. — Розо, він зробив щедру пропозицію, яку ми обидва, я та Венделл, вважаємо за найкращу. Доктор Гренвілл пропонує взяти Меггі до себе.
Вона посуворішала. Замість вдячності в її очах спалахнув жах.
— Скажи мені, що ви не погодились.
— Їй було б там краще. Заради її здоров’я та безпеки.
— Ви не мали права! — вона підхопилася на ноги.
Зазирнувши в очі дівчини, Норріс побачив там первинний вогонь. Вона готова була принести в жертву все заради тої, кого любила. Дівчина була такою відданою, що могла б витримати все, аби тільки Меггі була врятована.
— Ви віддали йому Меггі?
— Розо, я б ніколи не зрадив твою довіру.
— Вона не ваша, щоб віддавати її.
— Послухай мене. Послухай, — він узяв її обличчя в долоні і змусив подивитися на нього. — Я сказав їм, що ти єдина, хто може це вирішувати. Я сказав їм, що зроблю лише так, як ти захочеш. Я підкоряюсь твоїм наказам, Розо, чого б ти не забажала. Лише ти знаєш, як буде краще, а я лише хочу, щоб ти були щаслива.
— Ти це серйозно? — прошепотіла вона.
— Так. Чесно.
Вони розглядали один одного якусь мить. Раптом у її очах блиснули сльози, і вона відійшла. Він подумав, що вона така маленька. Така тендітна. Так, ця дівчина була сама проти всього світу, і це було дуже важко. «Вона дуже приваблива дівчина», — сказав Венделл. Дивлячись на неї зараз, Норріс бачив чисту й чесну красу, яка відблискувала навіть крізь плями золи. Красу, з якою сестри Веллівер ніколи не зможуть суперничати. Вони були просто двома самовдоволеними принцесами, вдягнутими в атлас. У цієї дівчини нічого не було, але вона взяла під своє крило того слабоумного Біллі. Вона нашкрябала все, що змогла, аби купити своїй сестрі пристойний похорон і утримувати племінницю нагодованою.
Це дівчина, яка має залишитися зі мною. Навіть якщо я цього не заслуговую.
— Розо, — промовив Норріс, — настав час поговорити про майбутнє.
— Майбутнє?
— Що буде далі з тобою та Меггі. Я буду відвертим: мої перспективи у коледжі туманні. Я не знаю, чи зможу далі оплачувати цю кімнату, не кажучи вже про їжу для нас усіх.
— Ти хочеш, щоб я пішла, — сказала вона як про вирішену справу, наче по-іншому і бути не могло. Як легко вона прийшла до того, що він хотів позбутися її. Як великодушно вона пробачила його.
— Я хочу, щоб ви були в безпеці.
— Я витримаю, Норрі. Я навчилася жити з правдою. Просто скажи мені.
— Завтра я їду додому в Бельмонт. Батько чекає мене на свята. Я тобі можу сказати, що це не буде безжурне гостювання. Він не з тих, хто любить святкування, тож я, швидше за все, проведу свята, пораючись на фермі.
— Не треба пояснювати, — вона відвернулася, — я піду вранці.
— Так, ти підеш. Зі мною.
Несподівано Роза повернулася до нього, її очі розширились від захвату.
— До Бельмонта?
— Це найбезпечніше місце для вас обох. Там знайдеться свіже молоко для Меггі і ліжко до твоїх послуг. Там вас ніхто не знайде.
— Я можу її взяти?
— Звісно, ми візьмемо її. Я і не думав залишати її тут.
У раптовому захопленні вона кинулась йому в обійми. Хоч вона й була мініатюрною, але мало не збила його з ніг. Сміючись, він упіймав її і почав кружляти маленькою кімнатою, відчуваючи, як радісно б’ється її серце.
Зненацька Роза відскочила від нього, а на її обличчі Норріс побачив сумніви.
— Але що скаже твій батько про мене? — спитала вона. — І про Меггі?
Він не міг їй брехати, тим паче під пильним поглядом дівчини.
— Я не знаю, — сказав він.
28
Було пів на четверту, коли фермер зупинив свій фургон на узбіччі бельмонтської дороги, щоб вони зійшли. Їм ще треба було пройти три кілометри, але небо було ясним, а сніг, укритий льодяною кіркою, яскраво блищав, наче скло на післяобідньому сонці. Коли вони йшли дорогою, Роза тримала Меггі на руках, а Норріс показував, яке поле належить кому з сусідів. Він познайомить її з ними всіма, і вони полюблять її. Он той занедбаний будинок належить старому Езрі Гатчінсону, чия дружина померла від тифу два роки тому, а корови на сусідньому полі належать удові Геппі Комфорт, яка має певні наміри стосовно Езрі. По інший бік дороги охайний будинок доктора та місіс Голловеллів, пари, яка не мала власних дітей, але була дуже добра до нього протягом усього Норрісового життя і завжди радо зустрічала його у своєму будинку, наче він був їхнім рідним сином. Двері бібліотеки доктора Голловелла завжди були відчинені для Норріса, а минулого року він написав палкого рекомендаційного листа до медичного коледжу.