Цей дім був у траурі, і цей дім був осоромлений.
Венделл Голмс знав, що він вторгся в особисті страждання домівки Гренвілла, але навіть не спробував піти. До того ж на цьому ніхто не наполягав.
Справді, доктор Гренвілл, здавалося, навіть не помічав Венделла у своїй вітальні, який тихо сидів у кутку. Венделл брав участь у цих трагічних подіях з самого початку, і його присутність зараз була цілком зрозумілою. Він мав побачити, чим усе скінчиться.
Зараз він бачив полум’я, що мерехтіло у вогнищі, та зажуреного Альдуса Гренвілла, який згорбився на стільці зі схиленою у траурі головою. Констебль Лайонз сидів навпроти нього.
До вітальні з тацею бренді боязно увійшла економка місіс Фьорбуш. Вона поставила тацю на край столу і тихо сказала:
— Сер, я дала молодому містерові Лекевею стільки морфіну, скільки ви наказали. Він уже заснув.
Гренвілл нічого не відповів, лише кивнув.
До неї звернувся констебль Лайонз:
— А міс Конноллі?
— Вона не хоче відходити від тіла молодого чоловіка, сер. Я намагалася її забрати, але вона залишається біля його домовини. Я не знаю, що ми будемо робити завтра вранці, коли по нього приїдуть.
— Залиште її. Дівчина має всі причини, щоб горювати.
Місіс Фьорбуш вийшла, і Гренвілл тихо додав:
— Як і всі ми.
Лайонз наповнив келих бренді і вклав його в руку свого друга.
— Альдусе, ти не мусиш звинувачувати себе в тому, що скоїла Елайза.
— Я звинувачую себе. Я не хотів знати, але я мав запідозрити, — Гренвілл зітхнув і випив увесь бренді одним ковтком. — Я знав, що заради Чарльза вона здатна на все. Але вбивати заради нього?
— Ми не знаємо, чи робила вона все це власноруч. Джек Б’юрк присягається, що він не Жнець, але він може бути причетним до цього.
— Тоді, беззаперечно, вона підбурювала до цього, — Гренвілл зазирнув у свій порожній келих і тихо сказав: — Елайза завжди хотіла все контролювати, із самого дитинства.
— Що у наш час жінка може справді контролювати, Альдусе?
Голова Гренвілла обвисла, і він тихо сказав:
— Бідолашна Аурнія не могла контролювати взагалі нічого. Мені немає виправдання за те, що я зробив. Лише те, що вона була чарівна, така чарівна! А я — лише старий чоловік.
— Ти намагався робити шляхетні речі. Опікувався цією справою, залучив містера Вілсона до пошуків дитини і був готовий турбуватися про неї.
— «Шляхетні»? — Гренвілл похитав головою. — Шляхетним було б узяти під опіку Аурнію кілька місяців тому замість того, щоб подарувати їй красиве намисто й піти геть, — він підвів погляд, у його очах було страждання. — Присягаюсь тобі, я не знав, що вона носить мою дитину. До того самого дня, коли побачив її, що лежала гола на столі для розтину. Коли Ерастус зауважив, що вона нещодавно народила, аж тоді я усвідомив, що у мене була дитина.
— Але ти ніколи не розповідав про це Елайзі?
— Нікому, окрім містера Вілсона. Я твердо вирішив забезпечити добробут дитини, але знав, що Елайза відчує загрозу. Її померлому чоловікові не поталанило з грошима. Вона жила тут за мій кошт.
«А ця нова дитина могла на все це зазіхнути», — подумав Венделл.
Він подумав про всі образи у бік ірландців, які чув з вуст сестер Веллівер та матері Едварда Кінгстона. Насправді майже від усіх світських левиць у найкращих домівках Бостона. Те, що її такий коханий синочок не міг забезпечити своє власне життя, а тепер ще й мав поступитися своїм майбутнім виродку якоїсь покоївки, дуже обурило Елайзу.
Але все ж саме ірландка в підсумку переграла її. Роза Конноллі зберегла дитину живою, і Венделл уявляв собі страшну лють Елайзи, коли дівчині вдавалося вислизати з її рук день за днем. Він думав про варварські рани на тілі Аґнес Пул, про катування Мері Робінсон, і зрозумів, що справжньою ціллю люті Елайзи була Роза та кожна подібна до неї дівчина, кожна обдерта іноземка, яких повно на вулицях Бостона.
Лайонз узяв келих Гренвілла, наповнив його знову й повернув до руки господаря.
— Вибач мені, Альдусе, що я не взяв розслідування під свій контроль раніше. На той час, коли я взявся до справи, той ідіот Претт уже привернув увагу суспільства до цього кривавого божевілля, — Лайонз похитав головою. — Боюся, що молодий містер Маршалл став нещасною жертвою його істерики.