«Чи я єдиний, хто пам’ятає, ким була ця жінка? — подумав Норріс. — Точно не вельми приємною людиною, але й не просто тушею, не безіменним трупом для розтину».
Доктор Крауч змочив ганчірку в ємності з водою і обережно витер кров біля розрізу на шкірі.
— Як ви бачите, джентльмени, лезо мало бути вельми гострим. Розрізи рівні й дуже глибокі. Але малюнок, більш за все інтригує малюнок!
— Ви про що? Який іще малюнок? — спитав Претт незвично приглушеним гугнявим голосом.
— Якщо ви підійдете до столу, я покажу.
— Ви що, не бачите, що я зайнятий? Я роблю нотатки. Просто опишіть його мені.
— Опис не дасть вам повного уявлення. Можливо, усе ж варто покликати констебля Лайонза? Мусить же бодай хтось у варті мати достатньо міцний шлунок, щоб виконувати свої обов’язки.
Претт почервонів від гніву. Але все ж підійшов до столу і зупинився біля Венделла. Він кинув швидкий погляд на черевну порожнину й одразу відвів очі.
— Добре, я побачив.
— Та чи побачили ви малюнок, який він дивний? Прямий розріз поперек черева, від краю до краю. А потім перпендикулярний розріз угору рівно посередині, до грудної кістки, яким було розрізано печінку. Ці розрізи такі глибокі, будь-який із них міг стати причиною смерті.
Лікар занурив у рану голу руку, витяг звідти кишечник і ретельно оглянув блискучі петлі, перш ніж викинути його у цеберко на краю стола.
— Лезо мало бути доволі довгим. Воно розрізало все на своєму шляху до хребта і пошкодило верхню частину лівої нирки, — він підвів очі. — Ви бачите, містере Претт?
— Так— так, звісно, — Претт навіть не дивився на труп, йому достатньо було спостерігати за кров’ю, яка стікала фартухом Норріса.
— Тоді перейдемо до вертикального розрізу. Він також вар— варськи глибокий! — Крауч витяг решту кишок у жмені, а Венделл швидко підсунув цеберко, щоб спіймати їх і не дати розсипатися столом. Далі з’являлися інші органи, які доктор витягав один за одним. Печінка, селезінка, підшлункова залоза.
— Ось тут лезо пошкодило низхідну аорту, що пояснює таку велику кількість крові на сходах, — Крауч подивився вгору. — Вона померла швидко. Від втрати крові.
— Як це? — запитав Претт.
— Дуже просто, сер, з неї витекла вся кров.
Претт важко ковтнув і змусив себе подивитись униз, на розрізане черево, уже майже порожнє.
— Ви сказали, що це мало бути довге лезо. Наскільки довге?
— Щоб уклинитися так глибоко? Принаймні двадцять сантиметрів.
— Можливо, ніж м'ясника.
— Я з упевненістю можу назвати це роботою м’ясника.
— Він також міг використати меч, — сказав Венделл.
— Не думаю, що це можливо, — заперечив доктор Крауч. — Лише уявіть, що хтось вештається містом зі скривавленим мечем.
— Що змушує вас гадати, що це меч? — спитав Претт.
— Характер ран. У бібліотеці мого батька є книжка про дивні традиції Далекого Сходу. Я читав про схожі пошкодження, які були наслідком японського акту сеппуку. Ритуального самогубства.
— Це важко назвати самогубством.
— Я розумію. Але малюнок той самий.
— Це насправді дуже цікавий малюнок, — сказав доктор Крауч. — Два окремі перпендикулярні розрізи. Майже якби вбивця намагався вирізати символ...
— Хреста? — Претт із раптовим пожвавленням підвів погляд. — Жертва не була ірландкою, правда?
— Не була, — погодився Крауч, — безсумнівно.
— Але багато пацієнтів лікарні — ірландки?
— Місія нашої установи — допомагати нещасним. Багатьом пацієнтам, якщо не більшості, ми допомагаємо з милосердя.
— Маєте на увазі ірландок. Наприклад, міс Конноллі.
— А тепер послухайте мене, — сказав Венделл більш рішуче, ніж того вимагали правила культури. — Певна річ, ви побачили у цих пораненнях більше, ніж є насправді. Лише те, що їх форма нагадує хрест, не означає, що вбивця — католик.
— Ви їх захищаєте?
— Я просто вказую на хибність вашої логіки. Не можна робити висновки, обґрунтовуючи їх лише формою розрізів. Я запропонував вам можливе значення малюнка.
— Що якийсь японець застрибнув на корабель зі своїм мечем? — Претт засміявся. — Важко уявити такого у Бостоні. А ось католиків тут удосталь.
— А можна подивитись на це з іншого боку. Убивця хоче, щоб звинуватили католиків.
— Містере Голмс, — утрутився доктор Крауч, — можливо, вам краще утриматися від повчання Нічної варти, як їм робити їхню роботу.
— Ця робота полягає в тому, щоб з’ясувати правду, а не робити необґрунтовані висновки, виходячи з релігійного фанатизму.
Очі Претта раптово звузилися.
— Містере Голмс, чи не доводитесь ви родичем преподобного Ебіела Голмса з Кембриджу?