Настала пауза, під час якої Норріс помітив тінь зніяковілості, що пробігла обличчям Венделла.
— Так, — відповів нарешті Голмс, — це мій батько.
— Добрий, переконаний кальвініст. А його син...
— Його син, — обірвав його Венделл, — має власну голову на плечах, дякую!
— Містере Голмс, — зауважив доктор Крауч, — ваша поведінка не приносить особливої користі.
— Але прийнята до уваги, — додав Претт. «І я це запам’ятаю», — промовляв його погляд.
Вартовий повернувся до доктора Крауча.
— Як добре ви були знайомі з міс Пул, докторе?
— Вона вела справи багатьох моїх пацієнток.
— А ваша думка про неї?
— Вона була кваліфікованою та корисною. Заслуговувала на повагу.
— Чи мала вона ворогів, про яких вам було відомо?
— Звісно, ні. Вона була медичною сестрою. Вона була тут для того, щоб полегшувати біль і страждання.
— Але, певна річ, траплялися незадоволені пацієнтки чи їхні родичі. Хтось, хто був розгніваний на лікарню чи її працівників?
— Можливо. Але я не думаю, що хтось...
— Як щодо Рози Конноллі?
— Молодої жінки, яка знайшла тіло?
— Так. Чи мала вона якісь суперечки з сестрою Пул?
— Можливо. Дівчина свавільна. Сестра Пул скаржилася мені, що вона була надто вимогливою.
— Вона піклувалась про здоров’я своє сестри, — сказав Норріс.
— Але це не виправдовує неповагу, містере Маршалл, — зауважив доктор Крауч. — Стосовно будь-кого.
Претт подивився на Норріса.
— Ви захищаєте дівчину?
— Скидається на те, що вони з сестрою дуже близькі, і міс Конноллі має причини для незадоволення. Це все, що я маю на увазі.
— Незадоволення, достатнє для того, щоб застосувати насилля?
— Я цього не казав.
— Як саме сталося, що ви знайшли її цієї ночі? Вона була надворі, у подвір’ї, чи не так?
— Доктор Крауч попросив нас підійти до нього у родильну палату, щоб допомогти. Я йшов з помешкання, яке винаймаю.
— Де ця кімната?
— Це горище, сер, у кінці вулиці Брідж. На дальньому кінці лікарняних земель.
— Отже, щоб дістатись лікарні, ви мусили перетнути поле?
— Так. Цим шляхом я йшов цього вечора, пасовищем.
Я майже дійшов до лікарні, коли почув крики.
— Чиї? Міс Конноллі чи жертви?
— Жіночі. Це все, що я можу сказати. Я пішов на галас і побачив міс Конноллі на подвір'ї.
— Ви бачили те створіння, яке вона так детально описує? — Претт зазирнув у свої нотатки. — Монстр у плащі, як сама Смерть. Плащ майорів, наче крила велетенського птаха, — він відірвав погляд від паперу.
Норріс похитав головою.
— Я ніякого створіння не бачив. Я знайшов лише дівчину.
Претт повернувся до Венделла.
— А ви де були?
— Я був усередині, допомагав докторові Краучу. Теж почув крики і вирушив надвір з ліхтарем. Там я знайшов містера Маршалла та міс Конноллі, яка скривилася від страху.
— Скривилася?
— Вона була дуже налякана. Я впевнений, вона думала, що один із нас був убивцею.
— Ви помітили у ній щось незвичне, окрім того, що вона була наляканою?
— Вона була наляканою, — сказав Норріс.
— Її одяг, наприклад. Стан її сукні. Ви помітили, що вона вся розірвана?
— Вона щойно втекла від убивці, містере Претт, — сказав Норріс, — і мала повне право бути неохайною.
— Її спідниця була розірвана так, наче вона боролася з кимось. Чи не з одним із вас?
— Ні, — відповів Венделл.
— Чому б вам просто не спитати її, як це сталося? — запропонував Норріс.
— Я спитав.
— І що вона сказала?
— Заявила, що це сталося раніше ввечері. Коли чоловік її сестри спробував чіплятися до неї, — Претт з огидою похитав
головою. — Ці люди як тварини, розмножуються в орендованих кімнатах.
Норріс почув кепську нотку засудження у його голосі. Тварини. О, так! Він чув, як це слово використовували стосовно ірландців, цих аморальних звірів, які жили в розпусті, народжуючи потомство. Для Претга Роза була просто ще одною ірландкою, брудною іммігранткою, як тисячі інших, що переповняли орендовані квартири південного Бостона та Чарльстона. Їхні жахливі звички і постійно хворі нащадки були причиною епідемій віспи та холери, які ширилися містом.
Норріс сказав:
— Міс Конноллі навряд чи можна назвати твариною.
— Ви знаєте її доволі добре, щоб стверджувати таке?
— Я вважаю, що жодна людина не заслуговує на таку образу.
— Як для чоловіка, що ледве знає її, ви дуже швидко стали на її захист.