Выбрать главу

— Цей екземпляр пролежав у землі кілька днів, — поскаржився С’ювол, — ви не могли скористатися своїми носами? Сам лише сморід давав змогу вам це зрозуміти!

Норріс ще й досі відчував той сморід від свого волосся та одягу. Його неможливо було позбутися, він, наче личинка, проникав тобі під шкіру, доки кожен твій вдих не просякав ним, і ти більше не міг відрізнити живу плоть від мертвої. Він відчував його зараз, коли підіймався сходами до аудиторії, наче крокуючий труп відчуває запах власного розкладання.

Норріс потягнув на себе двері і прослизнув до аудиторії, де доктор Крауч ходив сценою і читав лекцію.

— ...хоча ця галузь медицини і відрізняється від, наприклад, хірургії, але акушерство вимагає знань анатомії, фізіології, патології та... — доктор Крауч зупинився, його погляд спрямувався на Норріса, який устиг зробити лише кілька кроків боковим проходом у пошуку вільного місця. Раптова тиша привернула увагу всіх присутніх в аудиторії, ця драматична пауза була цікавіша за будь-який шум. Публіка повернулася і, наче багатоокий звір, витріщилася на Норріса, прошиваючи його поглядом.

— Містере Маршалл, — урочисто промовив доктор Крауч, — велика честь, що ви вирішили долучитися до нас.

— Вибачте, сер! Мені нема виправдання.

— Безумовно. Що ж, знайдіть місце.

Норріс помітив порожній стілець і швидко сів у ряду, просто перед Венделлом і двома його друзями.

На сцені Крауч прочистив горло і повів далі:

— А на завершення, джентльмени, я дам вам тему для роздумів: лікар — подекуди єдиний, хто стоїть на шляху пітьми. Коли ми заходимо до похмурої кімнати хворого, то йдемо на битву, щоб дати промінець Божої надії та мужності тим нещасним, чиє життя лежить на чаші терезів. Тож запам’ятайте про святий обов'язок, який, можливо, скоро ляже на ваші плечі, — Крауч вийшов своїми короткими ногами на центр сцени, його голос лунав, наче заклик до війни. — Будьте вірні своєму покликанню! Будьте вірні тим, хто віддав свої життя у ваші напрочуд гідні цього руки.

Крауч в очікуванні дивився на свою аудиторію, де на кілька секунд повисла цілковита тиша. Потім Едвард Кінгстон почав плескати у долоні, гучно і показово, на що доктор не міг не звернути увагу. Решта швидко підтримали товариша, і ось уже всією аудиторією лунали бурхливі оплески.

— Так, я міг би назвати цю виставу гідною Гамлета, — сказав Венделл, але його сухе судження загубилось у шумі овацій. — Коли він вже кататиметься підлогою, зображуючи помираючого?

— Тихіше, Венделле, — застеріг Чарльз. — Чи ти хочеш, щоб ми всі мали проблеми?

Доктор Крауч зійшов зі сцени і зайняв місце у першому ряду поруч з іншими представниками свого факультету. Тепер доктор Альдус Гренвілл, який був деканом у медичному коледжі і водночас дядьком Чарльза, устав, щоб звернутися до студентів. Незважаючи на сивину, доктор Гренвілл був високим та статним, його могутня фігура справляла враження людини, яка може командувати аудиторією самим лише поглядом.

— Дякую, докторе Крауч, за найбільш докладну та надихаючу лекцію з мистецтва та науки акушерства. Ми наближаємося до заключної частини сьогоднішньої програми — анатомічного розтину, який представить нам доктор Ерастус С’ювол, наш видатний професор хірургії.

З першого ряду важко піднялася велична постать доктора С’ювола, який пройшов на сцену. Там два джентльмени міцно потиснули руки, після чого доктор Гренвілл знову зайняв своє місце. Тепер уся увага була прикута до доктора С’ювола.

— Перш ніж я почну, — сказав С’ювол, — я б хотів запросити добровольця. Можливо, джентльмена першого року навчання, який має досить сміливості, щоб стати асистентом прозектора.

Повисла тиша, п’ять рядів молодих людей зосереджено роздивлялися свої черевики.

— Ну ж бо, сміливіше. Необхідно забруднити руки кров’ю, якщо хочете зрозуміти, як влаштоване людське тіло. Зараз ви лише починаєте вивчати медицину, тож незнайомі з кімнатою розтинів. Сьогодні я допоможу вам наблизитися до цього чарівного механізму, його складної та величної структури. Чи хтось з вас має достатньо сміливості?

— Я маю, — сказав Едвард і піднявся з місця.

Професор Гренвілл сказав:

— Містер Едвард Кінгстон виявив бажання. Будь ласка, приєднуйтеся до доктора С’ювола на сцені.