— Чи не були б ви ласкаві підказати містерові Претту, де вона може бути?
— Чому він вирішив, що я це знаю?
— Він лише припускає, що ви можете бути краще знайомі з її... народом.
— Зрозуміло, — Норріс відчув, як напружились м’язи його обличчя. Тож вони гадають, що фермерський хлопчина у фраку все одно лишається селюком. — Чи можу я поцікавитись, навіщо містерові Претту так терміново знадобилося знайти її?
— Вона свідок, і їй лише сімнадцять. Мова про її безпеку. І про безпеку дитини її сестри.
— Мені важко уявити, що містер Претт переймається їхнім добробутом. Можливо, є інша причина, чому він її шукає?
Гренвілл помовчав кілька секунд і зізнався:
— Є одна річ, яку містер Претт не хотів би побачити у пресі.
— Яка річ?
— Йдеться про коштовний виріб. Медальйон, яким недовгий час володіла міс Конноллі перед тим, як він опинився у ломбарді.
— Яка значимість цього медальйона?
— Він їй не належав. За всіма правилами, його мав успадкувати чоловік її сестри.
— То ви хочете сказати, що міс Конноллі крадійка?
— Це кажу не я, а містер Претт.
Норріс подумав про дівчину і її несамовиту відданість сестрі.
— Я не можу уявити, щоб вона була злодійкою.
— Якої ви про неї думки?
— Розумна дівчина. І відверта. Але не крадійка.
Гренвілл кивнув.
— Я перекажу вашу думку містерові Претту.
Норріс вирішив, що розмову закінчено, і хотів підводитись, але Гренвілл його зупинив:
— Одну хвилинку, містере Маршалл. Чи ви маєте інші справи?
— Ні, сер, — Норріс знову відкинувся на спинку стільця. Але не міг розслабитися під пильним поглядом декана.
— Ви задоволені перебігом вашого навчання? — спитав Гренвілл.
— Так, сер. Цілком.
— А доктором Краучем?
— Він чудовий наставник. Я вдячний, що він взяв мене до себе. Я отримав багато корисних знань у галузі акушерства під його керівництвом.
— Також, я розумію, ви маєте власні переконання у цій сфері.
Норріс раптово зніяковів. Невже доктор Крауч поскаржився на нього? Чи мав він тепер відчути на собі наслідки?
— Я не мав за мету ставити під сумніви його методи, — сказав Маршалл, — я лише хотів внести...
— Чи не мають викликати сумніви методи, які не діють?
— Я не повинен був суперечити йому. Певна річ, я не маю стільки досвіду, як у доктора Крауча.
— Ні. Але ви маєте досвід у фермерстві, — Норріс почервонів, а Гренвілл додав. — Ви вважаєте, що я вас образив?
— Я не можу знати ваших намірів.
— Я не збирався вас ображати. Я знаю багато справді розумних фермерських хлопчиків. І кілька ідіотів серед джентльменів. Я лише хотів сказати своїм зауваженням, що ви маєте практичний досвід. Ви спостерігали процес вагітності та народин.
— Але доктор Крауч доволі чітко дав мені зрозуміти, що корова не може бути порівняна з людиною.
— Певно, що ні. Корови значно приємніші. Ваш батько має з цим погодитися, інакше він би не переховувався на фермі.
Норріс був вражений.
— Ви знайомі з моїм батьком?
— Ні, але я чув про нього. Він має пишатися вами, тим, що ви обрали такий нелегкий напрям освіти.
— Ні, сер. Він не схвалює мій вибір.
— Як таке може бути?
— Він мав на думці виховати фермера. Батько вважає книжки марнуванням часу. Мене б не було у цьому медичному коледжі, якби не щедрість доктора Голловела.
— Доктор Голловел з Бельмонта? Джентльмен, який дав вам рекомендаційний лист?
— Так, сер. Насправді, немає людини добрішої. Він і його дружина завжди радо зустрічали мене у своєму будинку. Він особисто навчав мене фізики та заохочував брати книжки з його бібліотеки. Кожного місяця там з’являлися нові видання, і він надавав мені необмежений доступ до них. Романи. Історія Греції та Риму. Твори Драйдена, Поупа та Спенсера. Це видатна колекція.
Гренвілл усміхнувся.
— І вона пішла вам на користь.
— Книжки були моїм порятунком, — промовив Норріс і одразу спантеличився через свою відвертість. Але справді, саме порятунком були для нього книжки холодними ночами на фермі, ночами, коли їм із батьком не було про що розмовляти. Коли вони говорили, то лише або про те, що сіно було ще надто вологе, або про те, скільки ще корові до отелення. Вони ніколи не розмовляли про те, через що обидва страждали.
І ніколи не будуть.
— Яка прикрість, що ваш батько ніколи не заохочував вас, — сказав Гренвілл. — Але ви багато досягли, не маючи жодного сприяння.
— Я знайшов... роботу тут, у місті, — хай навіть таку огидну, як співпраця з Джеком Б’юрком. — Мені вистачає, щоб сплачувати за навчання.