Выбрать главу

А ще вони мають міцні спини.

Минулого тижня Джек прибув до доктора С’ювола із добряче зіпсованим взірцем — найкращим, що йому довелося знайти тієї ночі. Він бачив шість діжок на подвір’ї доктора, кожна мала маркування з етикеткою «Розсіл».

— Їх щойно доставили, — сказав С’ювол, коли Джек перераховував гроші, — у гарному стані.

— Тут лише п’ятнадцять доларів, — поскаржився викрадач трупів, дивлячись на гроші, які йому дав хірург.

— Ваш екземпляр уже гнилий, містере Б’юрк.

— Я розраховував на двадцять.

— Я заплатив двадцять за кожен екземпляр у діжці, — відповів С’ювол, — вони у значно кращому стані, і я можу отримувати їх по шість за раз. Просто з Нью-Йорка.

«До біса Нью-Йорк, — подумав Джек, коли тремтів, зажурений, у своєму фургоні. — Де я знаду джерело у Бостоні? Мало помирає людей. Зараз би якусь чуму, щоб підчистила нетрі у Сауті та Чарльзтоні. Ніхто б не сумував за тією черню. Зрештою, має ж бути хоч якась користь від ірландців. Хай вони зроблять його багатим. Щоб стати багатим, Джек Б’юрк міг би продати власну душу.

А, можливо, він уже це зробив.

Пізніше, коли він повернувся до «Чорного лонжерона», кінцівки заклякли, і він ледве зліз зі свого воза. Джек відвів коня до стайні, збив замерзлий бруд зі своїх черевиків і втомлено почовгав до таверни.

Він не бажав нічого, окрім чарки бренді, що її можна було випити біля теплого вогнища. Але, щойно усівшись на стілець, Джек відчув на собі погляд Фанні, яка спостерігала за ним з-за прилавка. Він не звернув на неї уваги, він ні на кого не звертав уваги, очікуючи, доки чутливість повернеться до заціпенілих пальців ніг.

Заклад був майже порожнім. Холод відвадив багатьох завсідників, цього вечора лише найбільш жалюгідні пияки сповзалися з вулиць.

Один чоловік стояв коло бару і рився у брудних кишенях, шукаючи брудні монети. Ніщо не могло розвіяти тугу цієї ночі краще за кілька дорогоцінних крапель рому.

Інший чоловік у кутку опустив голову, а його хропіння було достатньо гучне, щоб змусити брязкати порожні келихи, що були розкидані на столі.

— Ти раненько сьогодні.

Джек підняв погляд на Фанні, яка стояла над ним. Її очі питально звузились.

— Не найкращий вечір, — усе, що він відповів, зробивши ковток з келиха.

— Гадаєш, у мене тут був кращий вечір?

— Ти принаймні провела його коло вогнища.

— Із цим натовпом, — фиркнула жінка, — не варто було навіть двері відчиняти.

— Ще один келих, — гукнув чоловік біля бару.

— Спочатку покажи свої монети, — кинула йому Фанні.

— Вони у мене є. Десь у цих клятих кишенях.

— Знайдеш — поговоримо.

— Пожалійте мене, місіс. Сьогодні так холодно.

— І ти маєш усі шанси опинитися на тому холоді, якщо більше не можеш платити за випивку, — вона знову подивилась на Джека. — Ти повернувся з порожніми руками, чи не так?

Він потиснув плечима.

— Там були охоронці.

— Ти не спробував в іншому місці?

— Не міг. Довелося кинути лопату і ліхтар.

— Ти не зміг привезти додому навіть власні інструменти?

Він грюкнув своїм келихом.

— Годі!

Вона нахилилась ближче і м’яко сказала:

— Джеку, є простіші шляхи здобуття грошей. І ти це знаєш. Дозволь мені сказати лише слово, і ти матимеш таку роботу, яка тобі потрібна.

— А потім мене за неї повісять, — Джек похитав пальцем. — Краще я займатимусь власною справою, дякую!

— Останніми днями ти повертався порожній частіше, ніж будь— коли.

— Поганий урожай.

— Це все, що я чую кожного разу.

— Бо так і є. Він просто погіршується.

— Ти гадаєш, у мене тут справи йдуть угору? — вона кивнула головою у бік майже порожнього приміщення. — Вони всі тепер ходять у «Русалку». Чи у «Плуг і зірку», чи до Кугана. Ще один такий рік, і доведеться зачинятися.

— Місіс, — гукнув чоловік біля бару, — я знаю, що в мене є гроші. Ще лише одну, і я присягаюся, я заплачу вам наступного разу.

Фанні розгнівано повернулася до нього.

— Твої обіцянки нічого не варті. Не можеш платити — не можеш сидіти. Йди геть! — вона підійшла до нього і схопила за комір. — Нумо, забирайся! — ревіла жінка.

— Ви ж маєте про запас один келих.

— Ані краплини, — вона протягла чоловіка кімнатою, різко відчинила двері й виштовхала його на холод. Потім затраснула двері і повернулася, захекана й розчервоніла.