Після певної паузи Гренвілл промовив:
— Ваша думка цілком справедлива.
— Але вона нічого не вирішує, — Норріс повернувся, щоб піти. — Гарного дня, докторе Гренвілл. Я зрозумів, що мені тут не місце.
— Чому ви вирішили, що вам тут не місце? Хіба я відсторонив вас від навчання?
Рука Норріса вже тримала ручку дверей. Він повернувся.
— Ви сказали, що моя присутність була проблемою.
— Так, це насправді проблема, але вирішувати її маю я. Я також добре розумію, у якому невигідному становищі ви опинилися. На відміну від багатьох ваших товаришів, ви не є випускником Гарварду чи якогось іншого коледжу. Але рівень вашої самоосвіти справив враження на докторів С’ювола та Крауча.
Якусь мить Норріс не міг нічого вимовити.
— Я... я навіть не знаю, як вам дякувати.
— Мені рано дякувати. Усе може змінитися.
— Ви не пошкодуєте про це! — Норріс знову потягнувся до дверей.
— Містере Маршалл, ще одна річ.
— Сер?
— Коли ви востаннє бачили доктора Беррі?
— Доктора Беррі? — це було таке неочікуване питання, що Норріс розгублено помовчав. — Учора ввечері. Він уходив з лікарні.
Гренвілл перевів стурбований погляд у вікно і тихо сказав: — Тоді і я бачив його востаннє.
— Незважаючи на те, що існує багато гіпотез щодо її походження, — казав доктор Честер Крауч, — причини виникнення пологової лихоманки залишаються предметом наукових дебатів. Це найбільш поширена хвороба, яка забирає життя жінок, щойно вони отримали те, чого жадали всім серцем — дар материнства... — він зупинився і витріщився на Норріса.
Те ж зробили і всі інші, коли хлопець увійшов до аудиторії. Так, прибув сумнозвісний Жнець. Чи вселяв він жах? Чи тремтів кожен з них від думки, що він сяде поруч, і зло торкнеться їх?
— Знайдіть собі місце, містере Маршалл.
— Намагаюсь, сер.
— Сюди, — Венделл підвівся, — ми притримали для тебе стілець.
Чудово розуміючи, що опинився під пильними поглядами, Норріс ковзнув у свій ряд повз юнака, який, здалося, здригнувся, коли той прочесав його одягом.
Норріс сів на порожній стілець між Венделлом і Чарльзом. — Дякую вам обом! — прошепотів він.
— Ми боялися, що ти вже ніколи не прийдеш, — сказав Чарльз. — Ти, певно, чув сьогоднішні балачки. Кажуть...
— Чи ви, джентльмени, завершили розмову? — поцікавився Крауч, і Чарльз почервонів. — 3 вашого дозволу, я б хотів продовжити, — доктор прочистив горло і продовжив ходити сценою. — Ми цієї миті маємо справу з епідемією у нашій палаті, і я боюся, що вона поширюватиметься. Тож ми присвятимо програму сьогоднішнього ранку проблемі пологової лихоманки, також відомої як післяпологова інфекція. Вона вражає жінку у розквіті її молодості, у той час, коли вона має виконати свою святу місію. Навіть коли її дитина вже у безпеці і з нею все добре, життя матері все ще під загрозою. Це може проявитися під час пологів або за кілька годин чи навіть днів після них. Спочатку вона відчуває озноб, подекуди такий сильний, що від її тремтіння хитається ліжко. Це супроводжується неминучим підвищенням температури, почервонінням шкіри, прискоренням серцебиття. Але справжні муки приносить біль. Він починається в області тазу і переростає у пухлину черева. Будь-який дотик, навіть легкий, може спричинити жахливі крики та страждання. Також часті криваві виділення, мерзенні та смердючі. Одяг, простирадла і навіть уся кімната просякають огидним запахом. Ви не можете собі уявити, які принизливі страждання переживає порядна жінка, яка призвичаєна до бездоганної гігієни, що тепер стикається з тим жахливим смородом, який виходить з її тіла. Але найгірше ще попереду.
Крауч зупинився. Аудиторія занурилась у цілковиту тишу. Уся увага була спрямована на нього.
— Пульс підвищується, — продовжив доктор, — свідомість затягує туманом настільки, що пацієнтка часом не розуміє, день тепер чи ніч, і щось незрозуміло буркоче. Часто виникає жахлива блювота, ускладнюється дихання. Пульс стрибає. У цей момент не залишається нічого іншого, як застосовувати морфій і вино. Оскільки смерть тепер неминуча, — він зупинився й оглянув аудиторію, — найближчим часом ви усі матимете змогу побачити це на власні очі, доторкнутися та понюхати. Дехто порівнює цю хворобу з віспою. Якщо це так, то чому вона не поширюється на присутніх жінок чи на жінок, які не є вагітними? Інші називають це міазмами — епідемічним станом повітря. Справді, як ще можна пояснити тисячі померлих від цієї хвороби жінок у Франції, в Угорщині, в Англії?