— Уважніше! Ви зачепили кишечник! — гаркнув С’ювол.
Чарльз відступив, а скальпель випав з руки і важко стукнув по сцені.
— Я порізався, — завив він, — мій палець!
С’ювол роздратовано зітхнув.
— О боже! Годі, повертайтеся на своє місце. Я сам завершу показ.
Почервонівши від сорому, Чарльз зісковзнув зі сцени і повернувся на свій стілець коло Норріса.
— Як ти, Чарлі? — прошепотів Венделл.
— Це була катастрофа.
Ззаду на його плече опустилася рука.
— Подивись на це з іншого боку, — сказав Венделл. — Цього разу ти не знепритомнів.
— Містере Кінгстон, — проревів доктор С’ювол зі сцени, — чи не бажаєте ви поділитися своїми коментарями з усіма?
— Ні, сер.
— Тоді слухайте уважно. Ця молода жінка люб’язно запропонувала своє тіло для користі майбутніх поколінь. Найменше, що ви можете для неї зробити, — це ставитися з повагою і підтримувати тишу, — доктор С’ювол повернувся до тіла, чиє черево тепер зяяло розрізом. — Тут ви бачите відкриту очеревинну мембрану, її вигляд цілком ненормальний. Вона бліда. У здорового молодого солдата, який швидко загинув у битві, мембрани яскраві та сяючі. Але у випадках пологової лихоманки очеревина зазнає нестачі блиску, у ній утворюються кишені блідої та густої рідини, достатньо гидко смердючої для того, щоб вивернути шлунки найбільш загартованих анатомів. Я бачив животи, де органи тонули в цьому гної, а кишечник мав численні ділянки крововиливів. Ми не можемо пояснити причину цих змін. Окрім того, що казав доктор Крауч, є ще безліч теорій щодо виникнення пологової лихоманки. Чи пов'язана вона з бешиховим запаленням, чи з висипним тифом? Чи це випадковість, чи зла гра долі, як стверджує доктор Мейгс з Філадельфії? Я просто анатом. Я здатен показати вам лише те, що можу відкрити за допомогою скальпеля. Пропонуючи свої тлінні останки для вивчення, ця жінка принесла безцінний дар знання кожному з вас.
«Навряд чи це дар», — подумав Норріс. Доктор С’ювол завжди співає хвалу тим, хто мав нещастя потрапити на його стіл. Він проголошує їх щедрими та шляхетними, наче вони залюбки пропонували себе для публічного розтину і потрошіння. Але ця жінка не була добровольцем, її було прийнято до благодійної лікарні, її тіло не прийшли забирати друзі чи родичі. Прославляння доктора С’ювола не потрібні були їй за життя і майже напевне налякали б її.
Доктор С’ювол розрізав грудину і витяг легені, щоб аудиторія могла їх роздивитися. Лише кілька днів тому таке каліцтво тіла ще шокувало групу студентів-медиків. Тепер ті самі люди сиділи тихо і незворушно. Ніхто не відвертався, не опускав голови. Вони вже все це бачили у кімнаті розтинів. Вони вже знали цей запах, цю унікальну суміш гниття та карболової кислоти. І кожен уже тримав скальпель у своїх руках.
Подивившись на своїх товаришів, Норріс побачив різноманітні вирази облич — від нудьги до напруженої концентрації. Лише кілька тижнів вивчення медицини зробили їх хребти жорсткішими, а шлунки — міцнішими. Тепер вони могли без огиди спостерігати за С’юволом, який витягував серце та відокремлював легені від тіла.
«Ми придушили в собі відчуття страху», — подумав Норріс. Це був перший крок, такий необхідний для їхнього навчання.
Але найважче було попереду.
19
Косоокий Джек помітив його раннього вечора. Матрос сидів за столом сам, розмовляв ні з ким, його погляд був прикутий до рому, який Фанні поставила перед ним. Він мав грошей лише на три чарки. Коли прикінчив останню, поліз до кишені, бо бачив, що Фанні стояла в очікуванні, але замість грошей витягнув порожню долоню. Джек бачив, як стиснулись губи його жінки, а очі звузилися. Вона не терпіла нахлібників і давно запровадила: якщо чоловік займає місце за її столом і насолоджується слабким теплом її вогнища, він мусить продовжувати накачуватися ромом. Або ти платиш за наступну чарку, або забираєшся геть. Навіть незважаючи на те, що «Чорний лонжерон» був більш ніж наполовину порожній цього вечора, Фанні не збиралася робити винятків. Ані для постійних клієнтів, ані для випадкових зайд. Якщо в них немає готівки, вони не отримують випивку і йдуть собі на холод. Спостерігаючи, як скривлюється обличчя дружини, Джек подумав, що у цьому і була проблема. Ось чому «Чорний лонжерон» був збитковою справою. Піди трохи далі вулицею у ту нову таверну, «Русалку», і ти побачиш усміхнену молоду барменшу і яскраве вогнище, після якого соромно дивитися на скупі вогники у каміні Фанні.
Там завжди повно народу. Велика частка — колишні постійні клієнти Фанні, які втекли з «Чорного лонжерона». Воно і не дивно. Дай обрати між привітною барменшою і похмурою Фанні, і будь-який чоловік при здоровому глузді вирушить до «Русалки».